Журнал Перець
ГУМОР І САТИРА

Журнал Перець 2018 №09 Сторінка 10

(Наші незабутні одноперчани)
Журнал Перець 2018 №09 Сторінка 10 - Наші незабутні одноперчани. ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА № 9 2018 Федір МДКІВЧУК як пошчили Е ПОРІВвЯМ ШАЙТАЧА Східна легенда В однім королівстві процвітала анонім- щина. Вона породжувала в країні нездорову атмосферу взаємної підозри і недовір'я, сіяла ф міжусобиці і роздори. Дійшло до того, що в анонімки почали писати на самого короля. Не витримав король, спалахнув благородним королівським гнівом. Я покінчу з цим чорним поріддям шай- тана! крикнуву гніві своїм благороднім ко- роль і видав грізний маніфест, у якому наказав міністрові двора, усім правителям провінцій, усім канцеляріям королівства спа-Ф лювати анонімні листи, не читаючи їх По всьому королівстві запалали кострища з анонімок, але анонімщина не припинялася. Ще дужче розшаленів король і наказав скликати раду наймудріших мудреців коро- лівства свого. Порадьте мені, о наймуцріші із мудрих як покінчити з анонімщиною? спитав Ко-ф роль мудреців. Піднявся один старий-старий мудрець і сказав: Відрубати пальці правої руки всім ано- німщикам, і я запевняю, о мій повелителю, що анонімщині настане кінець. По всьому королівстві почали ловити анонімщиків, рубали їм пальці на правій руці, але анонімщина не припинялася. Ф Король місця собі не знаходить. Він звелів ще раз скликати раду наймудріших. О наймуцріші із мудрих! говорить король. Порадьте, що далі робити. Ру- баємо пальці, аж гай гуде, а анонімщина не припиняється. Піднявся другий мудрець і радить: Рубати анонімщикам обидві руки по самісінькі лікті. Інакше чорного поріддя шай-Ф тана ти не збореш, о наш повелителю! По всьому королівству засвистіли со-кири, руки летіли, як дровиняччя, але анонімщина не припинялася. Місця собі не знаходить король, раду наймудріших мудреців утретє скликає Так що ж ще робити, о наймуцріші із мудрих? Руки рубаємо, аж гай гуде, а анонім- щина не припиняється! Наш незабутні Піднявся тут ще один мудрець, старенький, маленький, біла борода аж по коліна, і каже королю: Звели, о наш повелителю, одрізати вуха всім тим, хто анонімщиків слухає. І що ви гадаєте? Минув місяць і анонімщину ніби верблюд язиком злизав. Ніби й не було її! А переповів я цю давню легенду зовсім не для того, щоб давати комусь практичні рекомендації на сьогоднішній день. Я згадав про неї просто тому, що сам не люблю ано-німщини. Юрій ПРОКОПЕНКО ІНІЦІАТИВА Після тривалих спостережень за деякими своїми приятелями по роботі я зробив ВИСНОВОК: чекати, поки тебе помітять, нераціонально. Можна просто не дочекатися. Тому я і вирішив заявити про себе сам. Причому заявити на весь голос Товариші, сказав якось я з трибуни профспілкових зборів. Беру зобов'язання так клеїти підошви, щоб вони протягом місяця не відлітали. Хтось невпевнено плеснув у долоні. І ось уже весь зал аплодував мені. Сміливець! неслося із залу, Відчайдушна людина! Багатотиражна газета на першій сторінці надрукувала моє фото під рубрикою «На них рівняти крок», а директор видав мені персональну премію. Коли шум навколо мого почину трохи вщух, я на чергових профспілкових зборах знову піднявся на трибуну і заявив: Товариші, оце вирішив виступити ініціатором ще одного почину. Запала глибока тиша. Навіть головбух на мить перестав шморгати носом. Усі ми знаємо, сказав я, що в черевиках, які ми випускаємо, лівий…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"