Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2018 №08 Сторінка 11

(Вибрики Пегаса)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 2018 / № 08 / Сторінка № 11
Журнал Перець 2018 №08 Сторінка 11 - Вибрики Пегаса. ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА № 8 2018 ДУШУ ПОШМАТОВАНО Душу пошматовано і тіло, Зрадив друг, який казав: «люблю». Тіло, отче, майже відболіло, а душа вмирає від жалю. Наталка Поклад Не беріть, Наталко, так до серця, Якщо раз там зрадив - не біда. З часом все забудеться, притреться, Мову склянці вчиститься вода. А пішов, то хай іде до біса, І не тре так бідкатись за ним. Пам’ятайте: ви є поетеса, І за вами мліє не один. ХАТОЮ СТАЮ І хатою я сам нараз стаю, Села осердям, острівцем озону. Втираю із землі сльозу солону, Притулок на ніч жебракам даю. Леонід Горлач Так хочеться провідати свою Малу, до болю рідну, батьківщину, І лише гляну на сільську руїну, То сам своєю хатою стаю. Й запрошую людей ще від воріт. Усіх старців і немічних приймаю... А ще біжу та клуба відкриваю, Що на замку вже більш десяток літ. Із вікон лине музика у світ. Влаштовую цікаву дискотеку, А поруч відчиню бібліотеку -І читачі ступають на поріг. Вже тягнуться дорослі і малі, Питають «Колобка» та «Енеїду»... Прийшов сусід, та й каже: «Леоніде! Вертайсь сюди! Наводь красу в селі. Дивись, воно дичавіє, зника, Ієн в гору пнуться чагари і трави. І, бачу, це нікого не цікавить, Лише тебе, поета-земляка». Петро САВЧУК. м. Хмельницький. ГІ уак склалося, що дороговар- тісної артезіанської сверд-ловини на нашій із чоловіком дачі немає. Саме слово «дороговартісна» сповна об рунтовує, чому. Не по кишені. Немає і криниці. Хоча її відсутність із фінансовими кишенями менше пов'язана. Зосталися дачні надра незайманими тому, що на зародковій стадії визрілого незабаром на корупційних харчах капіталістичного монстра наш кооператив за невелику плату регулярно постачав на ділянки воду. З крана. Мабуть, за інерцією просування в небуття віджилої системи з її постулатами відносно турботи про рядових людей. «Інерційна» водичка вдосталь напувала кущі малини й смородини, яблуні, вишні, квітники. Та й наші потреби забезпечувала. Щоправда, господарські, а не питні. Про питні - згодом. Нині, в часи апогею словесного піклування обтяжених бізнесом керманичів про людей праці платежі за послуги дачного кооперативу, втім, як і в усіх сферах життя, досягли межі безчинства, вода з дачного крана стала цідитися раз на три тижні. Та й то протягом тридцяти-сорока хвилин. Аж тепер - про криницю. Ні, не ту, котра через «інерційну» водопровідну водичку так і не народилася на наших п'яти сотках. А ту, яка всі роки, вишикувані не в одне десятиліття, частувала нас цілющою живою водою. Навіть думка піддати її очисній фільтрації - звичній та обов'язковій процедурі у місті - асоціювалася із сплюндруванням її дзвінкоголосої чистоти. Знаходилася криниця в центрі села, на околиці якого розташовувався дачний кооператив, недалечко від церкви, клубу і якогось супермаркету. Тож як ми були приголомшені, коли чергової суботи не виявили на коловороті криниці ані відра, ані ланцюга. Обійшли криницю й навіть зазирнули в її сутінкову глибочінь. - Ну, і який же мерзотник це накоїв?! - обурено вигукнув чоловік. - І де ми тепер воду візьмемо? - розгублено додала я, пам'ятаючи: у райцентрі, через який ми - Ми на зайців виїхали полювати. Аж тут цей лось вискочив. Ну, ми сплутали. Думали, зайці!.. «…
 Вибрики Пегаса

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"