Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2018 №08 Сторінка 10

(Народні усмішки)
Журнал Перець 2018 №08 Сторінка 10 - Народні усмішки. Хазяйка, я забираю вашу пральну машину на ремонт. А як же я? А ви ремонту уже не підлягаєте. *** Дівчино, ви до скількох працюєте? До шістдесяти. * * * Дівчина: Нарешті отримала посвідчення водія, хочу купити машину. Може, порадиш, яка краще для дівчини. Хлопець: Пральна. * * * Миколо, що ти завжди робиш після обіду? Чекаю вечері... * * * Ти чого мовчиш? Слова підбираю. -Які? Цензурні. * * * Стук у двері. На порозі молодий чоловік. Тато! гукає хлопчик. До мами дядя прийшов. Який дядя? Який думає, що ти у відрядженні. * * * Жінка лежить з кумом Максимом у ліжку. Телефонний дзвінок, вона бере трубку. Телефонує ЧОЛОВІК: Кохана, чим займаєшся? Чекаю тебе. Я на годинки дві затримаюсь. Ми тут з кумом Максимом шафу ремонтуємо. Добре, любий, чекаю. Кум: Хто дзвонив? Чоловік. Сказав, що повернеться через дві години. Він з тобою шафу ремонтує. * * * Чула, у Гальки чоловік помер через місяць після весілля. Бідолашний... Недовго й мучився. * * * Ма-а-а-ам! Завтра батьківські збори! Підеш? Не піду! А чому? Знаю я ці батьківські збори! Ми краще за ті гроші з тобою на море поїдемо! * * * Двоє молодиків розмовляють в кафе: Знаєш, набридло сидіти на шиї у батьків. Підеш працювати? Та ні... Поживу трохи в селі у бабки. Зібрав та підготував до друку Володимир КЛЕПАЦЬКИЙ. с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області. Я не вкладаю в слово «крижопільський» іронічний підтекст. Не вкладаю хоча б тому, що я зараз проілюструю, що пишу це цілком серйозно, і тому, що є в світі Крижопільський музей сатири і гумору імені вашого покірного слуги. Створив його сподвижник на ім’я Володимир, на прізвище Танцюра. Коли я чую прізвище Танцюра, одразу думаю, що всі Танцюри в світі, що пишуться з великої літери, сподвижники. Згадаймо славного мого земляка Гната Танцюру. Великого сподвижника свого часу. Скарбника. Найбагатшого скарбника, принаймні на Поділлі і в Україні. Гнат Трохимович зібрав, записав і зберіг для рідної Батьківщини і світу неповторну скарбницю українського фольклору понад 2500 українських пісень з мелодіями. Підготував збірник «Пісні Явдохи Зуїхи», але мені не відомо, чи він їх видав за свого життя. І це з репертуари однієї співачки. Самої Зуїхи. Його рукописні праці знаходяться в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії, є окремий фонд Гната Танцюри. Але я зараз про іншого Танцюру з того ж благословенного краю Поділля Володимира Івановича. З села Левків, поруч якого отой знаменитий на весь світ Крижопіль. Як естафета, як скарбник, як ентузіаст, як син свого краю і свого народу він поставив перед собою мету зберегти крижопільський гумор. Між посадкою картоплі, боротьбою з колорадськими жуками, обприскуванням свого саду, напоюванням худоби, доглядом за домашньою птицею він береться ще й за ніж Так за ніж Гострий, сталевий, як і стамеска. І вирізає з дерева незвичайні, веселі, як невмирущий сміх на планеті, смішні, як і карикатури, скульптури. Вони дарують йому радість від закінченого твору, людям насолоду і викликають Молодець, Петренко, здорово придумав!.. ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА N9 8 2018 щиру усмішку. Щиру усмішку радості, а не горя, котра роззброює усіх нас вщ гніву, ненависті і породжує любов. Володимир Танцюра підписує свої скульптури, веселі сюжети прислів'ями, поговірками, і не тільки рідного йому крижопільського краю, а й завезеними до Крижополя з інших українських земель. Але на цьому Володимир Іванович, як кожний сподвижник, не зупиняється, він ще й стукає в двері: дерев’яні, залізні, дерматинові. Стукає, щоб випросити шматок чи кругляк міцної деревини, і при цьому не боїться, що йому дадуть замість цього твердим, як дуб, коліном під те місце, яке не має спокою в цьому світі. Бо розуміє: проси тут, бо на небі того, що тобі треба, не дадуть, і не дозволять здійснити мрії, утвердитися чи щось утвердити нове, свіже якщо не на землі, то принаймні в його районі, області. У наших колег Крижопільський Він…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"