Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2019 №07 Сторінка 2

Журнал Перець 2019 №07 Сторінка 2. ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА № 7 2019 ТАРАСА ШЕВЧЕНКА -В УКРАЇНСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ «ПЕРЕЦЬ» ОГОЛОШУЄ ЗБІР ПІДПИСІВ НА ПІДТРИМКУ ПЕРШОЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ ТРАДИЦІЇ Традиція надає державі тривкості, а законам - спрямування й визнання народу. Скільки змінилося ідеологій, формацій, законів, а неписані народні традиції, звичаї і поняття їх пережили. Бо цей невидимий пласт національного життя може перебувати у конфлікті з тим, що офіційно нав’язувалося і нав’язується народу «згори». Цей конфлікт ми спостерігаємо сьогодні і в Україні. Його негативні наслідки необхідно здолати гуртом. Один із можливих шляхів - це набуття громадськістю досвіду, як чинити нездоланний політичний тиск на всі структури влади для досягнення сподіваного й очікуваного результату. Для цього вкрай необхідно частіше ініціювати загальнонародні акції, котрі мали б шанс на успішне завершення і створили прецедент для подальшого розвитку процесу приборкання влади народом. Пропозиція для започаткування такого тиску є. І позачергові вибори до Верховної Ради України та зміна президента, який декларує намір наблизити владу до народу, створюють для цього сприятливу нагоду. Іще далекого 22 серпня 2003 року Благодійний Фонд «Місія Інтелектуальних Ініціатив» вніс у заключний день роботи Світового Конгресу Українців несподівану ноту. Автор цих рядків, Володимир Скити-ба та наш однодумець Олег Косянчук, не питаючи ні в кого на те дозволу, встановили стіл і розпочали збір підписів серед учасників та гостей за впровадження першої української парламентської традиції. Суть ініціативи була проста. На думку київського підприємця і громадського діяча Володимира Скитиби, з якою він звернувся до Фонду, кожна сесія Верховної Ради України має розпочинатися не тільки виконанням Державного Гімну, а й зачитуванням знакових місць з поеми Тараса Григоровича Шевченка «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє» як настанови для депутатів у їхній законотворчій діяльності. Багато хто з учасників Світового Конгресу Українців тоді приєднався, поставивши свої підписи під нею. І ми з тими підписами звернулися по підтримку до тодішнього Голови Української Всесвітньої Координаційної Ради, а нині вже покійного Михайла Гориня. Він схвалив проект творення знакової політичної традиції, але щиро вважав, що для її запровадження не треба збирати підписів і завдавати собі клопоту, а досить лишень поговорити про це з Володимиром Литвином як Головою Верховної Ради, бо справа дійсно того варта. Та розмова Гориня з Литвином відбулася 22 серпня 2003 року, а вже через десять днів, 2 вересня, Володимир Литвин розпочав роботу сесії Верховної Ради України саме зі звернення до Тараса Шевченка як до викривача неподобств, що чинилися колись і чиняться нині у стінах вищого законодавчого органу, апелюючи словами з цієї знакової поеми до сумління народних обранців... Та далі цього справа не зрушила. Литвин не став її впроваджувати у роботу парламенту. Однак потреба в цьому символічному кроці, зумовлена сучасним кризовим станом і вкрай критичним ставленням народу до осіб у владі, а також відірваністю влади від національного ідеалу держави як гаранта загального добра, соціального порозуміння й партнерства, ставала і стає що далі, то гострішою. Влада скоробагатьків, шахраїв, шкуродерів, запроданців, лицемірів і хабарників стала просто нестерпною.…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"