Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2019 №06 Сторінка 16

(Наші незабутні одноперчани)
Журнал Перець 2019 №06 Сторінка 16 - Наші незабутні одноперчани. № 6 2019 ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА ДО ІОО-РІЧЧЯ ПЕРЦЯ Наші незабутні одноперчани Микита ГОДОВАНЕЦЬ (26.09.1893 - 27.07.1974) Портрет роботи художника С. Б. Грузберга Коли жалом сатира коле І в ній отрути й злості досить є, А розуму і серця не стає, То з неї там добра не бачити ніколи. ХОВРАХ Весна ласкавим оком глянула зі сходу... - Тікаймо, братику! На полі й по ярах Синіє сніг і скоро пустить воду, І нам тоді з тобою крах! -Сказав до Зайчика Ховрах. - Куди? - питав брат, скосивши око. -Туди, де он гора висока В зеленому вбранні Промінням оповита. Отам життя - веселе, вільне, сите! Не те, що тут, на бідних цих полях. Зазнаєм щастячка, що бачать лиш у сні! - Ну що ж,- радіє Заєць,- дальній шлях, Труди і небезпеки не страшні, Коли попереду такі щасливі дні! - І друзі рушили. Вже й сонечко пригріло, Зник сніг, Навкруг зазеленіло, Земля потроху підсиха... Якось минає ніч - немає Ховраха. Стривоживсь Зайченько: - Годинонька лиха! Де ж він?.. Ага! Знайшов чужу комору, Заліз і лапки склав? А хто ж, запінившись, волав І кликав на високу гору, Де повно світла, щастя і добра? - Мовчи, мій брате любий! -Ховрах йому крізь зуби. - Коли потрапилась нора, В ній повно всякого добра, Чого тепер мені Шукати вдалині?! * * * В привабні далі осяйні Запально звав такий Ховрах пузатий І ніби сам мостивсь до перших лав. А глянь - будує власну хату, Завів кролів, корівку, курочок, Тепер спокійно лапки склав 1 від воріт новеньких ні на крок. 1960. ВІСЛЮК І КІНЬ Віслюк завиграшки легенько віз З половою великий віз. Назустріч - Кінь. Поклажі не видати, Але з напруги він і мокрий, і горбатий. - Дивись! - Віслюк хвалився.- Я гору волочу І навіть не крекчу, А ти... весь піною облився, Сопеш як, неборак, Ідеш повільно так. Хіба поклажа та Така важкезна дуже? Що в тебе там? -…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"