Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2019 №06 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 2019 / № 06 / Сторінка № 4
Журнал Перець 2019 №06 Сторінка 4. ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА № 6 2019 Наболіле МИ ЄВРОПЕЙЦІ ЧИ ДИКУНИ? Раби, невольники недужі! Заснули, мов свиня в калюжі... Тарас ШЕВЧЕНКО. На початку 90-х років минулого століття німецькі підприємці шукали партнерів із ремонту сільськогосподарських машин. Об’їздили вони відділення Райсільгосптехніки Запорізької й Дніпропетровської областей. І вирішили, що таким партнером буде саме колектив Томаківської «Сільгосптехніки». Там, як і скрізь, обладнання було старе - ще післявоєнне, чимало ручної праці, спеціалісти й робітники навіть не бачили нових механізмів і верстатів. Як і в багатьох відділеннях «Сільгосптехніки», перед фасадом контори красувалося погруддя Володимира Леніна (як же без нього в ті часи?). Але капіталістичні фахівці плювати хотіли на політику й комуністичне минуле керівництва підприємства. А от щодо чистоти вони байдужими не були. Тому вирішальним став один-єдиний нюанс, що привернув увагу німців, - тільки на цьому підприємстві територія була зразково чистою: жодного папірця, жодної бур’янини ніде не знайдеш, бордюри й дерева побілені, а біля того ж таки пам’ятника вождю буяли рожевим цвітом великі півонії... НА КОГО ПОКАЗАТИ ПАЛЬЦЕМ? Іноді чую в народі: «Навіщо вони, наші правителі, на кожному перехресті кричать, що ми тільки йдемо в Європу? Та Україна і є тією ж Європою! У наших Карпатах - її центр!» Усе правильно, дорогі мої співвітчизники! Якщо географічно. А коли взяти культуру? Не всесвітньо відому співочу майстерність нашої нації, не красне письменство, не театри, не живопис... А культуру благоустрою, чистоти вулиць! Тоді й закрадається підступна думка, що ми з вами перебуваємо не в Європі, а серед папуасів Нової Гвінеї або навколоавстралійських островів. Бо ходимо та їздимо по смітниках. Справжній же Європі бомжі-безхатченки не потрібні! У тому, що маємо зарплати й пенсії на рівні рабів Середньовіччя, безумовно, винні наші керівники держави. А в тому, що насмічуємо якщо не ми, то наші діти й онуки, винні не Порошенко й не Грой-сман, не Парубій і навіть не Ляшко! Ми самі. Бо, при всіх недоліках можновладців, не приїжджають вони в Запоріжжя, Бердянськ або Михайлівку, щоб кинути на дорогу недопалок чи порожню пачку з-під сигарет, пластикову пляшку чи обгортку з морозива. Робимо це ми самі, тут, на місці. Не розводять оті чиновники бур’яни, зокрема, амброзію та циклахену під нашими тинами й вікнами, у наших парках і скверах. А от посадовці Запорізького міськвиконкому, складається враження, думають лише хіба що про власну заробітну плату. Адже не хто інший, як вони, повинні бачити, що, скажімо, в парку Пушкіна за кущами - сміттєзвалище. Таке ж, якщо не «краще» - біля палацу культури алюмінієвого комбінату (колишній імені Кірова). Дерева й кущі тут не обрізали впродовж десятиліть. Те саме - у більшості наших дворів. Це - приклад негативного самоврядування, коли депутати тільки ділять гроші, а якщо хтось натякне на недоліки - кивають на Київ. Мовляв, обрали таких керівників, тепер радійте. НЕВЖЕ НАМ КУРТ ПОТРІБЕН? Пенсіонер, пасічник-любитель із села Шевченківське Запорізького району Анатолій Петров згадав газетну публікацію 60-х років. Називалася вона, за його словами, «Невже нам Курт потрібен?» Її автор, сільський учитель, згадував часи…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"