Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2019 №03 Сторінка 15

/ Журнал Перець /Архів / Рік 2019 / № 03 / Сторінка № 15
Журнал Перець 2019 №03 Сторінка 15. ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА N3 3 2019 - Привіт, Юльцю! - зупиняє мене на вулиці бадьорий баритон. Я обертаюсь на голос і бачу свого колишнього колегу Микиту Івановича. Відтоді, як ми бачилися востаннє десь рік тому, - до того, як я змінила місце роботи, - у його зовнішності сталися такі кардинальні зміни, що я завмираю від подиву. Переді мною стоїть інший, не той Микита Іванович, з яким ми кілька років поруч ділили прикрості й радості виробничого життя нашого відділу. У пам'яті блискавкою проноситься згадка про той час. ...Обідня перерва. Всі ми, працівники відділу, повагом прямуємо до буфету пити каву з тістечками. Лише Микита Іванович квапливо напинає на себе далекий від моди плащ і здійснює крос по магазинах. За годину повертається змилений, тягнучи пакети, з яких войовниче стирчать тугі стріли зеленої цибулі, довжелезні багети й тверді палюги ковбаси. - Ху! Нарешті скупився! - відсапується Микита Іванович і витирає піт із лоба. Ми співчутливо дивимось на нього, бо знаємо, що тепер він почне нарікати на долю. - Ох і остогидло все це! - не обманює наших сподівань Микита Іванович. - Хіба це життя? Світу білого не бачиш! Знав би - не заводив би сім'ї! Щодня одне й те саме: купи те, купи це, дітей до школи відведи, зі школи забери, уроки перевір!.. А я ж - молода ще людина! Повна сил! Мені б жити й жити повнокровним життям - для себе! Невже я не маю на це права?! - цим риторичним запитанням наш колега, як правило, завершує свій тужливий монолог громадя нина, понад міру обтяженого сімейними клопотами. ...І ось він переді мною тепер - по-спортив-ному підтягнутий, з розправленими плечима, у наймоднішому костюмі. На обличчі - сформована рукою справжнього майстра фігурна борідка. Очі міняться тихою радістю та внутрішньою злагодою. - Як ви погарнішали! Вас просто не впізнати! - вигукую я. - І бороду відпустили! Микита Іванович задоволено усміхається. - Борода! Знаєш, скільки часу йде на догляд за нею! А все тому, що я і справді став іншою людиною. Тепер я знову холостяк - розлучився! І нарешті живу по-новому! - він пестливо мацає рукою борідку, ніби бажаючи переконатися, що це унаочнення остаточних і безповоротних змін у його житті все ще при ньому. - Уявляєш? - у…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"