Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2019 №08 Сторінка 9

(Вітаємо ювілярів)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 2019 / № 08 / Сторінка № 9
Журнал Перець 2019 №08 Сторінка 9 - Вітаємо ювілярів. ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА № 8 2019 РИПАЄМО ЮВІЛЯРА» * СМІХ ЯК ЗАХИСНА РЕАКЦІЯ ДУХОВНОГО ОРГАНІЗМУ НАЦІЇ Інтерв'ю з Анатолієм ПАЛАМАРЕНКОМ. - Анатолію Нестеровичу, як і коли ви подружилися з гумором? - Аж самому не віриться, що було це 70 років тому. Я не помилився - саме 70! Мені тоді було вісім років. Напевно, вчителька наша помітила, що, по-перше, з почуттям гумору у мене все гаразд і, по-друге, сама манера прочитання тексту відрізнялася від інших учнів. Точніше, викликала усмішку, а то й сміх. - Я думаю, що це у вас прокинулися гени якогось вашого предка-сміхотворця. - Може, й так. Заперечувати не стану. В усякому разі я дуже вдячний вчителям Ма-карівської середньої школи на Київщині, що вивели мене тоді на сцену. І було це не будь-коли, а 1 квітня. Дата символічна, дотична до гумору. В усякому разі для мене виявилася доленосною. - А чим же ви тоді розважали своїх слухачі в-глядачів ? - Я не стільки тоді розважав, скільки пробуджував у них почуття благородства монологом Тараса Бульби із однойменної повісті Миколи Гоголя. До речі, не зайвим було б для багатьох сьогодні прочитати ці повчальні слова нашого великого майстра Слова. Благородство, як духовна, моральна цінність, знівельовано до основи. Про нього навіть і не згадують. Особливо ним нехтують ті, хто вважає себе лідерами. У козаків це почуття було на вершині моралі. - А для вас, восьмирічного, цей текст залишив сліди у душі? - Я переконаний, що так. І ще я тоді, дитиною, зрозумів, наскільки велику духовну Героя України, народного артиста України, лауреата Шевченківської премії, члена редколегії журналу «ПЕРЕЦЬ. Весела республіка» Анатолія ПАЛАМАРЕНКА із славною та заслуженою датою, першим ЇЇО-літтям від дня народження! силу має Слово. А тим більше, коли воно мовлене вустами дитини. Сказане щиро, без фальші. Я, як зараз, бачу обличчя тих людей, дорослих і дітей, які слухали монолог Тараса Бульби. Таке не забувається... - Будемо вважати, що саме 1 квітня 1947 року народився Анатолій Паламаренко як читець, як майстер художнього слова. І це зовсім не першоквітневий жарт, а, як кажуть, доконаний факт. А до яких ще авторів, крім Миколи Гоголя, ви почали звертатися у своїй шкільній сценічній творчості і потім, після закінчення школи? - Передусім це відомі письменники, і не лише сатирики. Пам'ятаю, коли прочитав повість Михайла Шолохова «Піднята цілина», то настільки сподобався мені монолог діда Щукаря, що я тут же включив його до свого репертуару. Паралельно виступав з гуморесками Остапа Вишні, Степана Рудан-ського. Майже після кожного виступу мене викликали «на біс». А тому я завжди мав у запасі подві-три гуморески. Пізніше звернувся до творчості Степана Олійника.Особливо великийуспіхмала його гумореска «Випадок у лісосмузі». З неї почалося моє особисте знайомство з поетом-са-тириком. Він, як…
 Вітаємо ювілярів

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"