Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2019 №11 Сторінка 6

/ Журнал Перець /Архів / Рік 2019 / № 11 / Сторінка № 6
Журнал Перець 2019 №11 Сторінка 6. ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА № 11 2019 Спогади про майбутнє Іноді кортить, щоб твій прогноз не збувся. Навіть коли він виважений, мов мікстура в аптеці, підпертий зусібіч аргументами й фактами і без скрипу вкладається в одну, але ємку фразу. Наприклад: «Чи не старт це перед забудовним кидком на дніпровські схили?». Здається, конкретно й коректно, і з натяком на можливі варіанти. А у знакові питання хитка надія, що якось пронесе. Усе так, та рука вже сама тягнеться викреслювати знак разом з надією. І тут, і в низці схожих сюжетів, які не перестає підкидати наша незбагненна дійсність. Такий собі умовний рефлекс, виплеканий роками повчального досвіду. Отоді й хочеться трохи побути оракулом-невдахою. Оказій хоч лопатою греби, і перша-ліпша в тему. Як ложка до обіду. Кого з нас, пригадаймо недавню конкретику, не пройняла, а з тих, хто ще не втратив почуття гумору, не посмішила звістка про оголошення в розшук достопам'ятного столичного екс-мера? Плюс, на додачу, щось стосовно подальших суворостей до нього. За те, що начебто у вільний від контактів з космосом та спілкування з київськими бабусями час вершив справи дещо іншого, скажемо так, атунку. Бувало, зокрема, де-факто плутав особливо цінні - епітет варто взяти на замітку - міські землі і свою присадибну територію. А ще точніше, при передачі тих земель в оренду під будівництво епохального вертолітного комплексу на Парковій дорозі. Яка, хоча й називалася колись Проваллям, для дніпровських схилів не чужа і не остання в розкішному їх намисті. Правоохоронцям, зрозуміло, респектта хвала - так мужньо посваритися пальчиком услід найголовнішому градоначальникові, нехай і колишньому. Муляла хіба що міні-подробиця: гримнуло вже за довгенькою паузою по тому, як він проміняв ретельно освоєне хлібне місце на нову локацію. Випурхнувши з нагрітого крісла у невідомому, знову ж таки начебто, напрямку. Напрямок виявився круто південним, а локація далекуватою, звідси не видно. Аж за синім морем, що стало відомо теж згодом. Так у нас повелося - постфактум. Або, простіше, батогом по хвостах. З відповідними наслідками: хто приб'ється до туманного Лондона, кого сонячний Кавказ прихистить, а кому вдавати з себе невинно скривдженого перед іншими зарубіжжями. І нічого, не бідують. Дехто, світ чутками повниться, вже встиг прийняти гостей з привітами та презентами у чартерному багажі. Ще й, може, гуртом пораділи з того, що вдома найбільшою карою для фігурантів кримінальних оборудок лишається згадування їхніх прізвищ під рубрикою «Корупція». У гіршому разі застава - і в обійми до рідних та близьких. А замість післямови проситься інтригуюче «Далі буде». Знайоме з детективних серіалів, але без розв'язок, де добро неодмінно перемагає зло. Повний ажур, сказав би бувалий бухгалтер. Щодо незручних деталей, з-за яких визирає корупційний змій-спокус-ник, коментарі скупіші. Або й зовсім без них. Наче, приміром, забудовне нашестя на ту ж Паркову дорогу та на природний її антураж творилося десь у глухому закутку і лихими непроглядними ночами... А було ж на абсолютній, як на замовлення, видноті й серед білого дня. Під відомим усьому Києву оглядовим майданчиком. За два кроки від стін парламенту і Марийського палацу. Тобто, загалом, на очах не лише всюдисущих туристів з широкою променадною публікою, а…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"