Український журналіст, письменник, фольклорист, художник.

Закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (заочно).

1965–1966 рр. – літературний працівник Решетилівської районної газети.

1966 рік - Член Спілки журналістів.

З 1967 року беззмінно працював в обласній молодіжній газеті «Комсомолець Полтавщини».

1991 року – "Молода громада" – кореспондентом, завідувачем відділу робітничої і сільської молоді,

1995 рік - Полтавської спілки літераторів,

1995–2001 – заступником редактора, редактором.

2003 рік - Міжрегіональної спілки письменників України.

Був упорядником, редактором, художником багатьох колективних збірок і книг полтавських авторів, зокрема, альманахів сатири і гумору «Полтавський сміхограй» і «Сміхограйчик».

Обирався делегатом VII з'їзду журналістів України.

Писати Іван почав ще в школі, був редактором шкільної газети.

З 5-6-го класу надсилав замітки до великобагачанської районної газети, за перше місце у конкурсі на кращий нарис отримав нагороду — фотоапарат.

Кращі його матеріали з'являлися на сторінках газет «Зоря Полтавщини», «Комсомолець Полтавщини», перше оповідання 18-річного юнака побачило світ у «Робітничій газеті». Під час служби в армії Моцар був активним військовим кореспондентом — його нариси, оповідання публікувались у  газетах Чорноморського флоту, Закавказького військового округу.

За 35-річну журналістську діяльність Іваном Моцаром написано тисячі статей, кореспонденцій, репортажів, нарисів, взято не один десяток інтерв'ю у відомих полтавців.

Івана Моцара поєднувала тісна і багаторічна дружба з багатьма письменниками, поетами, художниками і композиторами.

У книзі «Звеличені творчістю» (2015) вміщено літературні портрети відомих митців та інші матеріали, які окреслюють загальну картину літературного процесу останніх років на Полтавщині.

З книгою "Звеличені творчістю" перегукується збірка "Овиди пам'яті. Літературні спомини, щоденники" (2013).

Автор розповідає про тих, з ким йому випало йти по духовній дорозі упродовж десятиліть, про численні зустрічі з неординарними талановитими особистостями, які прямо чи опосередковано мали вплив на його долю, ставали героями оповідань, нарисів, статей.

Гумор і сатира у творчості

Письменник був наділений даром Божим – дотепністю. Він володів розмаїттям засобів гумору і сатири. Це — сьогодення, побут, природа, шкідливі звички у людей, виховання підростаючого покоління. Кожна гумореска чи карикатура дуже цікава, смішна, не залишає байдужим нікого.

Опубліковано десятки його творів в альманахах, антологіях, збірниках.

Одна з останніх збірок «Хто — кому і хто — кого» (2012) показує, що автор — оригінальний майстер слова і пензля,  має свою манеру в цьому жанрі, виразно передає динаміку і характер персонажів.

Сільська тематика у творчості

Іван Миколайович виріс у селі, серед мальовничої природи, добре знає життя на селі. Цій темі присвячено багато його оповідань, новел. У коротких творах постають образи полтавців, відданих рідній землі, які з діда-прадіда берегли її, цінили і шанували.

Описи природи — це гімн полтавській природі, заклик берегти її.

Кожен твір скомпонований так, що тримає читача в напрузі до останнього слова.

Автор не моралізує, не повчає, він підштовхує читачів до особистих висновків.

Жоден з творів, наприклад, збірки «Сліпий дощ навскіс» (2012 рік) не є плодом фантазії, в ньому є життєві події, які спостерігав Іван Моцар у повсякденні. Він використовує зразки багатого українського фольклору, народної мудрості, з їх допомогою образи селян окреслюються яскравіше.

Всі оповідання книги проілюстровані чудовими малюнками автора.

Пішов з житя на початку червня 2016.