Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

ЗМІ про перчан та "Перець" 28 Грудня 2023

[2023-12-28 16:18]

Журнал “ПЕРЕЦЬ”-Чудова Зброя. Легендарному Журналу Виповнилося 100 Років. Бондаренко

Заплановані на день –гумору 1 квітня святкування знаменитого журналу по всій Україні,на превеликий жаль, з об’єктивних причин переноситься на мирний час .Але «Перець» увесь час повномасштабного вторгнення в строю. Відомі карикатуристи  Валерієм Чмирьов,Олександр Коноваленко,Сергій Січенко випустили  на  сайті журналу   www.perets.org.ua  аж 25 злободенних  номерів та антивоєнних плакатів,які кличуть в бій ,до помсти озвірілим окупаниам за їхній злочин проти людяності.

Крайній головний редактор журналу «Перець» Олег Чорногуз звернувся до Президента України Володимира Зеленського з проханням за першої можливості розкидати бойові плакати «Перця» із дронів

-Вельмишановний Володимире Олександровичу!Слава Україні!-написав він.-

У роки Другої світової війни  журнал «Перець» випускав карикатури на Гітлера,Гебельса та інших германів та борманів і його викидали у вигляді кольорових листівок з літаків в окопи гітлерівців.

Гостре слово сатирика завжди прирівнювалось до багнета.Я написав чимало звернень до московських орків,одне з яких.ЯК ЗРАЗОК НАДСИЛАЮ НА Ваш Офіс.Мріється,в ім’я нашої Перемоги над кремлівською зайдою,розповсюджувати такі Звернення до московитів із наших безпілотників,не ризикуючи нашими пілотами.Ви,мій Президенте.як сатирик за жанром,чудово розумієте мене:влучно висміяне стає мертвим,як і висміяне доброзичливо стає кращим.Упевнений,післятаких Звернень сотні орків кидатимуть зброю і підніматимуть білий прапор ,добровільно здаючись нашим воїнам-героям!

Усі  нинішню війну сатирики та карикатуристи продовжують  нищівно бити ворога,випускаючи додаток до журналу «Перець на передовій»,які ввидавались на одному аркуші та розповсюджувались у зоні проведення АТО а потім ООС.

Разом із народними художниками України Анатолієм Василенком Та Радною Сахалтуєвим згадав Олег Чорногуз і про сторічну історію журналу «Перець» Його першим засновником і редактором став надзвичайно плодовитий Василь Еллан Блакитний-справжнє ім»я Василь Михайлович Елланський.А правою рукою його став неперевершений Остап Вишня-Павло Михайлович Губенко.Допомагали їм такі гарні гумористи як Юрій Вухналь ,Юхим Ґедзь,Антоша Ко,Б.Сіманців та інші.

А першими ілюстраторами стали Хвостенко-Хвостов,О.Довженко,А.Петрицький,К.Агніт,О.Козюренко та інші.

Журнал вимушено став рупором офіційної радянської войовничої сатири,але в ньому часто друкувалися фейлетони на теми безпорадності адміністрації,бюрокаратизму,побуту.

В «Перці» охоче друкували свої сатиричні послання та памфлети Павло Тичина і Микола Бажан, Володимир Сосюра і Максим Рильський.

Але в рік голодомору в «Червоному Перці» почалися арешти.  Комуністичні владці вирішили розправитись із острівцем вільнолюбного гумору В Україні. Увесь редакційний колектив звинуватили, уявіть собі, у тероризмі і підготовці замаху на владних керманичів.І усіх заарештували! Тож «Червоний Перець» на довгі вісім років припинив існування.

Особливо знущались над Остапом Вишнею та навіть у сталінській катівні йому не зраджувало почуття гумору:

-Визнаю себе винним навіть у тому,що моя бабуся на базарі пиріжками торгувала,-заявив він із із болісним жартом слідчому на допиті.

А відновили журнал вже під назвою  «Перець» 14 травня за наказом Йосипа Сталіна  напередодні фашистського нападу,коли треба було перемагати ворога у другій світовій війні.І через кілька років повернули легендарного Остапа Вишню із жорстоких печорських таборів.

І після війни аж 40 років керував журналом Федір Маківчук, який був переніс рік заснування Перцю на 1927-ий рік.

-Бо,-пояснив Олег Чорногуз,- у 1987-му році захотів відзначити його 50-річчя,свій ювілей на редакторському посту і отримати «дєдушку Леніна» а  то й звання Героя соціалістичної праці.Та почалися горбачовські часи ,антиалкогольна компанія,яка зачепила «Перець».І найвищі звання до ювілеїв на той час перестали присвоювати.

Але тоді почався легендарний злет легендарного художника «Перця»Анатолія Василенка,про якого охоче розповів його побратим ,український Уолт Дісней Радна Сахалтуєв:

-З Толею я підтримую дружбу дотепер. Ми потоваришували в «Перці». Він  дуже багатогранна творча особистість. Не просто там отримав завдання, намалював, здав в номер. Як автор Анатолій Петрович  ставився до роботи з внутрішньою вимогливістю до себе. Він перший комікси почав малювати. Усі чекали побачити його чергових персонажів. Дорослі- в «Перці». Діти в дитячих журналах, із якими він теж довго і плідно працював.
Значно пізніше вже були його політичні карикатури та шаржі в журналі «Кореспондент». Це талант. З великої літери. Коли Василенко прийшов на телебачення , а режисер Вікерс  у нього запитав: «У Вас є почуття абсурду?» Толя  й відповів: «Є». Режисер посміхнувся: «Ну, тоді, ми з Вами легко спрацюємося». Йому, без перебільшення, дано бачити більше ,ніж нам. І він це яскраво показує в своїй творчості.

         -Якщо не таємниця, -запитую в Радни Пилиповича,-в гонорарах як відображалася така творчість?
Звісно, що не таємниця (сміється). Гріх скаржитися. Ось дивіться. Зробити обкладинку коштувало 70 карбованців. Малюнок в «підвалі» внизу сторінки – 30 карбованців. Ілюстрація, в залежності від ії розміру– від 15 до 30 виходило. За один номер (журнал випускався двічі на місяць) виходили нормальні гроші. Зауважте, середня зарплата в Радянському Союзі на той час сягала десь 110-120.
Не можу  не згадати,  як  уже в 2000-ї редакції платила за одну картинку  лише 50 гривен,на які і коробку фарб не купиш. Тоді журнал був у  дуже скрутному становищі. Тираж значно впав. З’явилися борги, інші проблеми. Доводилося тяжко виживати в прямому сенсі цих слів.

Тож,як не дивно,але роки Незалежності виявилися найважчими для уславленого журналу.І тираж «ПЕРЦЯ» із 3,3 мільйонів скотився аж до 10 тисяч. Хоча редакція й не сиділа,склавши руки ,бо  почали окремими виданнями друкувати журнал для дітей «Перченя» і «Перець дайджест». Але дев»ятий вал цін на видання та розповсюдження Перцю заганяли його в збитки.

Тож команда Януковича у 2013 року його просто закрила а редакцію вигнала з видавництва «Преса України» на Шулявці.

У 2017-му році журнал усе ж відновився під назвою «Перець .Весела республіка» під засновництвом вже редакції газети «Сільські вісті». Та проіснував лише два роки, перейшовши в інтернет, за що низький уклін подвижнику онлайн-версії художнику Валерію Чмирьову.

-Вважаю,що могла б відродитись і друкована версія журналу-,заявив чи не найвідоміший художник «Перцю» за всі часи існування Анатолій Петрович Василенко.- Та ставку треба було б зробити на шедеврові малюнки,а не на завеликі матеріали, якими зарясніли сторінки «Перця.Веселої республіки».

Хочу віддати данину пам»яті та поваги передовсім тим чудовим-колегам-художникам,із якими пощастило працювати пліч-о-пліч.Насамперед моєму співавтору Сергію Герасимчуку,який так рано пішов у засвіти та незабутнім Валерію Зелінському і Володимиру Солоньку,Анатолію Арутюнянцу

І Валерію Горбачову,який переїхав в США.І тим,що залишились  та ІгорюАлександровичу ,Олексію Кохану,який недавно зробив найкращий ескіз головного герба України.

 

А як не згадати і про чудових редакторів та журналістів.Тих же незабутніх Степана Олійника та Павла Газового.Причому Павла Прокоповича я вважаю рівня народним художником слова,гумористом рівня Степана Руданського.

А ще  останніх редакторів Олега Чорногуза,Юрія Прокопенка, Євгена Дударя і журналістів Володимира Бондаренка і Володимира Пальцуна,Всіх і не перелічиш.

Щкода,що до 100років дожили не всі. Днями померли художник Володимир Солонько та письменник Юрій Цеков .Невідома доля і Дмитра Молякевича,який днями  відмітив 95-річчя.

І після війни кращим пам»ятником для них  ,на думку народних художників України Анатолія Василенка та Радни Сахалтуєва ,буде саме відродження паперового видання  українського «ПЕРЦЯ».

                Володимир БОНДАРЕНКО, журналіст, доброволець київської тероборони

Джерело

3 Квітня, 2022

ЗМІ про перчан та "Перець"

 Copyright © 1922-2024 "Перець"