Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2023 №09 Сторінка 13

(Чорний гумор)
Журнал Перець 2023 №09 Сторінка 13 - Чорний гумор. ТВРОБОРОНИ Миколу з тероборони треба розглядати як живу ілюстрацію класичного українського дядька. Спокійного такого, розважливого, з руками-лопатами. Вранці одна така правиця бере натуральну трилітрову банку з огірками, як древко прапора. І ллється, ллється життєдайний розсіл. Кажуть, цими руками ще ведмедів добре душить. До того ж, Микола дуже вправний тесля і має хобі для душі гарно грає на трубі. Це щасливе поєднання вподобань і визначило його мирну спеціалізацію він грав на весіллях і хоронив людей. Успіху бізнесу сприяла висока якість нада-ваних послуг. Домовини виходили такі, що хотілося плюнуть на все і лягти спочивать, не чекаючи смерті. А чужі люди, проїжджаючи повз місцеве весілля, завжди дивувалися, звідки тут взялися Модерн Токінг. А то був Миколин гурт. Якось один клієнт пожалівся Миколі, що померлий батько страшенно любив музику і мріяв з нею померти. Але де його зараз візьмеш, того оркестра, на кладовище? Зробимо, обіцяюче кивнув Микола. У призначений час його весільна бригада викопала яму під могилу. А потім оркестрово розілляла тужливу мелодію над цвинтарем. Виконали замовлення, як то кажуть,під ключ. Після цього випадку районна слава про універсального дядька Миколу стала беззаперечною. Клієнтська база розширилася неймовірно, бо щодня як хтось не помре, то неодмінно жениться. А це означало пряму дорогу до Миколи! І тоді вже мчить районними дорогами бусик-мерседес зі стрічками на дзеркалах заднього виду. Якщо стрічки червоні, то в машині на сидіннях куняє вокально - інструментальний гурт. А якщо чорні, то лежить між тими ж сидіннями небіжчик. На спеціальних ношах або вже зразу в труні. Це вже як пощастить. Червоне то любов, а чорне то журба. Баба Вєра не бажала вмирати в лікарні й попросилася додому. Лікарі не заперечували з мотивів гуманізму і задля зменшення статистичних показників про смертність у власному закладі здоров'я. Проте після інсульту у бабусі шансів вижити не було. Тож онук Василь попросив знаменитого дядька Миколу забрати транспортом бабу з лікарні. І заодно прикинуть розміри майбутньої труни. Через переживання онук забув сказати, що баба Вєра хоч майже і паралізована, але ще жива. А це насправді було суттєво. Навіть дуже. Бо до цього часу Микола з лікарні вивозив виключно померлих. Як на гріх, Микола не бачив самого процесу покладання баби до бусика. І так…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"