Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Лис Микита 1960 №10 Сторінка 2

/ Лис Микита / Рік 1960 / № 10 / Сторінка № 2
Лис Микита 1960 №10 Сторінка 2. Два зустрілись емігранти Дискутанти Над проблемою земною: Кому бути головою Спілки допомогової. ШАФА ГРАЄ Я зовсім не дивуюсь, що Цезарові важко було переступити Рубікон, бо мені іноді те саме трапляється. Коли, наприклад, в ту саму неділю І тій самій годині відбувається футбольний матч і йде, раз лише в Нью Иорку, польська ревія "Шафа грає", тоді ти справді стаєшся розгубленою українською людиною... Куди йти? Що вибрати? В таких, ось, переломових моментах рятує вас, знаєте що?» Серце! Серце, що гонить кров і віщує майбутнє, як казав ЛІина Мазайло. Серце в мене тьохнуло і заздалегідь підшепнуло мені, що наш УСК програє (що і етапосяй). Ну, а коли знаєш, що наші програють, то якого біса їхати на змагання, хвилюватись, шарпати свої нерви? Тому я сміливо переступив Рубікон, тобто схрунив і нішов на польську ім- ирезу. Що мене спеціяльно тягнуло на цю ре-вію, де те, що на ній виступав колега по смішній професії, гуморист Вєх з Варшави, тоді бідний люнатик вдіє? Вийде на дах і стане, як дурний! До котрого місяця чимчикувати?.. Правда, каже пан Вєх: якщо люнатик буде соціалістичних поглядів людина, то його, звичайно, потягне до прогресивного, радянського місяця. А буде він буржуазних поглядів, то його потягне до капіталістичного, американського. Але, часом, може такий селеп змилитись, схибити з партійної лінії, а тоді гуд-бай! Та тут справа не в ліонагиках, а в чому іншому. Ось такий собі товаржнш Вєх іл режииової Варшави їде закордон, тут ком-панується з артнетами-поляками з "реакційного" Лондону, разом з ними об'їжджає Америку, Канаду, і скрізь має надзвичайний успіх, збирає рятуляції, квіти, ну й, очевидячки, відповідну скількість готівки в доларах, і все в порядку: "Шафа грає!" Всі вдоволені і тут, і там, за куртиною, ніхто тим не стрефннвся, не схрунив, ніхто (і іе часів царату. Перший диспутант Старий емігрант Назвав одразу кандидата Старорежимного Кіндрата, Свідка Старорежимний, кажете, Кіндрат? Новий спитав, скривившись, емігрант. Та де ж йому до голови, братухо? У нього ж, вибачте, ослячі вуха. Від нього дьогтем тхне. Як кашляне чи чхне. А опріч того, милий брате, У Старорежимного Кіндрата Своя садиба й своя хата. Та це те все дрібне, пусте, Було б і можна в комітет Та ба Старорежимний ваш Кіндрат (Тут пошепки сказав новий "мігрант") Заплутаний, браток, в таку халепу Він вихваляв покійного Мазепу! А ще... В Старорежимного Кіндрата, Московська голова, бо вся патлата. Лишіть його…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"