У сімнадцять років Яким Давиденко пішов на фронт.
У дев’ятнадцять повернувся до рідного села на Дніпропетровщині з бойовими нагородами, але — інвалідом Другої світової війни.
Та не став стороннім спогля­ дачем повоєнного життя. Ні, він знову виявив по-справ­ жньому бійцівський характер.

Працював причіплювачем у колгоспі, старшим піонервожатим, першим секретарем Межівського райкому комсомолу.
Потім здобув журналістську освіту, і відтоді його бо­йова зброя була — гостре перо публіциста й сатирика. Друга «іпостась» Якима Давиденка — сатирично-гумористич­ на— особливо яскраво почала формуватися після його переїзду на Полтавщину — край, як відомо, традиційно сміхотворчий.