Український та польський письменник, журналіст та педагог.

Свої твори писав українською та польською мовами. Був членом Комуністичної партії Західної України (від 1924 до 1938 року) та Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) (з 1939 року й до своєї смерті) та користувався підтримкою радянської влади: його книги видавали стотисячними накладами в українських видавництвах, а твори включали до шкільної програми.

Убивство

Убитий у робочому кабінеті. Смерть спричинили 11 ударів сокирою по голові, причому більшість з них була завдана вже після смерті. Оголошувалося, що приводом для вбивства стали антиклерикальні памфлети письменника. Василь Кук, командувач УПА, та сучасні дослідники припускають, що замах організували співробітники МДБ з метою дискредитації націоналістичного підпілля в очах громадськості. За офіційною радянською версією, вбивство вчинили два бойовики ОУН-УПА, один із яких, Михайло Стахур, був особисто знайомий із письменником. Микита Хрущов особисто інформував про смерть Я. Галана Йосипа Сталіна, причому для «колориту» сказав, що вбивці користувалися гуцульською сокирою-барткою. Убивство погіршило становище львівської інтелігенції та студентів і пришвидшило ліквідацію націоналістичного підпілля на Західній Україні, зокрема вбивство Романа Шухевича радянськими військами у березні 1950 року. Після смерті Галана заарештували десятки львівських студентів. Але загалом, за винятком арешту в грудні 1949 року Олени Степанів та Ярослава Дашкевича, яких заслали, ця хвиля репресій не мала значних руйнівних наслідків для місцевої інтелігенції

Антиукраїнська та антикатолицька діяльність

Під час II Світової війни та опісля Галан засуджував ідеї української державності, називав українську революцію — «жовтоблакитний маріонетковий балаган штибу 1918 року», оббріхував ОУН, УПА, а також греко-католицьку церкву. 1 липня 1949 року Пій XII своїм Декретом проти комунізму відлучив від Католицької церкви усіх комуністів світу, включно з Галаном — у відповідь на це Галан написав статтю «Плюю на Папу». Перебуваючи на Нюрнберзькому процесі, він не міг не знати про факти переслідування нацистами християнських церков, у тому числі католицької церкви, бо вони були вказані в одному з обвинувачень керівництву Третього Рейху. Під час слухань, зокрема, озвучували про 237 храмів та 67 капличок католицької церкви, знищених режимом Третього Рейху. Однак багато творів Галана були спрямовані проти католиків, він звинувачував їх у співпраці з нацистами, писав у памфлетах про взаємну підтримку нацистів та Ватикану, попри те що Ватикан ще 1937 року офіційно засудив нацистський режим. Він називав митрополита греко-католицької церкви Андрея Шептицького, який у листі Гіммлеру засуджував масові нацистські злочини і який сам переховував євреїв від нацистського винищення, «бородатим мутієм свяченої водички» та звинувачував його у підтримці нацистів. У творах письменника вимальовується підлабузницьке звеличення тогочасної радянської влади. Ярослав Галан у своїх творах подавав життя західних українців в сталінському СРСР як «велич визволеної людини», оминаючи факти масових репресій над населенням. Навіть факт незаконного засудження радянською владою власної дружини Ганни Галан (Геник) не стримував Ярослава Галана від схвалення сталінського режиму.

Ярослав Галан у своїх публіцистичних працях часто вигадував випадки непідтверджених «звірств» українських націоналістів. У своєму нарисі «Чому немає назви» він описував «злочин» ОУН: "Чотирнадцятилітня дівчинка не може спокійно дивитися на м'ясо. Коли в її присутності збираються смажити котлети, вона блідне й тремтить, як осиковий лист. Кілька місяців тому в горобину ніч до селянської хати недалеко від міста Сарни прийшли озброєні люди і закололи ножами господарів. Дівчинка розширеними від жаху очима дивилася на агонію своїх батьків. Один з бандитів приклав вістря ножа до горла дитини, але в останню хвилину в його мозку народилася нова «ідея»: «Живи на славу Степана Бандери! А щоб чого доброго, не вмерла з голоду, ми залишимо тобі продукти. А ну, хлопці, нарубайте їй свинини!..» «Хлопцям» ця пропозиція сподобалась. Через кілька хвилин перед заціпенілою від жаху дівчинкою виросла гора м'яса з батька та матері, що стікали кров'ю…".

Внесення до списку осіб, які підлягають декомунізації

За часів входження України в склад Радянського Союзу , Галан користувався чималою підтримкою радянської влади Підрадянської України: його книги видавали стотисячними накладами в українських видавництвах, а твори включали до шкільної програми. Наприклад, у 1977—1980 роках, на вшанування 75-річчя з дня народження Ярослава Галана, українське видавництво «Наукова думка» надрукувало чотиритомник творів Галана стотисячним тиражем. За часів входження України до складу Радянського союзу у багатьох населених пунктах України чимало вулиць отримали назву на честь Галана й було встановлено чимало пам'ятних дощок та інших меморіальним пам'яток. У Львові, Дрогобичі та смт Яблунів Івано-Франківської області Галану спорудили пам'ятники.

Навіть у перші роки після здобуття незалежності України, Галана прославляла українська влада: так, наприклад, у липні 2012 року, Верховна Рада України прийняла постанову «Про відзначення 110-річчя з дня народження видатного українського письменника-антифашиста Ярослава Олександровича Галана».

Ситуація змінилася лише після Революції гідності. 2014 року Галана внесли до списку осіб, які підлягають декомунізації й відповідно всі вулиці в Україні, що раніше носили ім'я Галана, було перейменовано. У Харкові у лютому 2016 вулицю Галана, яка розташовувалася поряд з медичним університетом й де навчалася його розстріляна дружина, перейменували на Літературну вулицю розпорядженням міськради Харкова. В Одесі у червні 2016 року вулицю Ярослава Галана перейменували на вулицю Романа Шухевича. Станом на 2020 рік лише 2 населені пункти підконтрольні українській владі й досі не здійснили перейменувань вулиці Галана: у селі Максимівка Збаразького району Тернопільської області ще й досі залишилась вул. Ярослава Галана: сільський голова Дзядик Б. В. разом з депутатом вулиці Шарак О. Р. відмовилися виконувати закон про декомунізацію; у місті Шостка Сумської області ще й досі залишилась вул. Галана: міскрада Шостки відмовилася виконувати закон про декомунізацію, посилаючись на те, що у березні 2019 році 53,3 % учасників опитування (всього проголосувало 10 осіб), а у листопаді 2019 року 69,2 % учасників опитування (всього проголосувало 26 осіб) громадян проголосували проти перейменування. У травні 2017 року, у Львові, на виконання Законів України щодо декомунізації, демонтували перші дві пам'ятні дошки Я. Галану за адресами вул. Стрийська, 46 та Героїв Майдану, 18.

У жовтні 2017 року, в Харкові було знесено дошку Я. Галану на будинку «Слово». У березні 2019 року демонтували меморіальну дошку у Луцьку