Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2022 №03 Сторінка 11

/ Журнал Перець /Архів / Рік 2022 / № 03 / Сторінка № 11
Журнал Перець 2022 №03 Сторінка 11. МИКИТА І БЕЗХАТЬКО Зазвичай Микита спускався зі свого восьмого поверху ліфтом. А сьогодні біг сходами униз. Ні, швидше летів, адже перескакував через дві сходинки. Цей процес тривав кілька секунд, і ось він опинився у білому полоні подвір'я. Аж очі примружив, настільки все-навкруги було сліпуче-білим. Від снігу, адже цілий вечір і ніч ліпила справжня хурделиця, що ледь-ледь припинилась. Отямився від крику двірнички тітки Тамари, котра готова вже була перехрестити Микиту мітлою: Що ти гониш, як навіжений? Лякаєш, ні світ, ні зоря. Хлопець хотів її обняти замість вибачення, але лише піднесено сказав: Тітонько, в мене сьогодні, в мене сьогодні... Але доказати не встиг. Двірничка його рішуче перебила: -Дивись скільки снігу навалило. То ж стільки відгортати. І, забувши про Микиту, продовжила свою невдячну місію. Маршрутка у ранковий час нагадувала вулик. Штовханина, колотнеча., пасажири похнюплені, незадоволені, адже попереду робочий день. Микита замріявся і наступив комусь на ногу. Вочевидь, боляче, бо той розлютився і вилив на хлопця добрячу порцію словесного бруду. Той лише промимрив несміливо: Вибачте, але в мене сьогодні, в мене СЬОГОДНІ... Його ніхто не слухав. Маршрутка жила своїм неспокійним життям. Микита тихо вийшов і решту шляху долав мовчки. Добре, що встиг до початку зміни. Зустрів напарника Петра Михайловича, який нагадав про борг. Микита мовчки витяг дві сотні, вложив тому у протягнуту руку і радісно промовив: - Петре2 знаєш, у мене сьогодні, у мене СЬОГОДНІ... Але той пропустив цю фразу повз вуха і вже піднімався сходами до прохідної. Микита також зайшов.…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"