Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Комар 1947 №11 Сторінка 3

/ Комар / Рік 1947 / № 11 / Сторінка № 3
Комар 1947 №11 Сторінка 3. «Не родися щасливий, а родися у сорочці», так говорить народня приповідка. Я очевидно родився в сорочці і мабудь через те живу тепер більш, ніж щасливо. Правда, на це щастя можна по-різному дивитися, але я, наприклад, кажу, що не належу ні до філософів, ні до людей з ідеалами (і порожніми кишенями), що все критикують і врешті дохнуть під тинами і парканами. Я простий собі смертний з здоровим глуздом, гнучкою спиною і дотепними руками. Ви усміхаєтесь: «з гнучкою спиною», хе-хе-хе. Я чую ваш смішок, але мені зовсім це байдуже, бо вірю я тільки в цю спину гнучку, коли треба, і чудово струнку в інших випадках. Спина моя мій батіг, мій чудесний килим са-мольот, мій патрон і протектор. Вона, гнучка, як вуж, і разом з тим слизька, як в’юн... Смійся, скептику і філософе, я маю панцер своєї філософії і мені байдуже... ЗАПОВІТИ «Перша з них: слухняність, бо тільки той, хто слухає, має перспективи в майбутнє. За нею слідом йде покора. Блажен, хто покоряється мовчки і не дратує слуху понад вами сущого зайвими і непотрібними словами, а найпаче виглядом, що таїть в собі невдоволення і начатки бунту. Третя заповідь моя така ж розумна, як і необхідна: мовчання. Мовчіть. Зашийте уста ваші і не писніть. Будьте, як риба. І ви переуспінете і далеко і високо підніметесь по щаблях вашого щастя. І четверта заповідь ваша: пресмикайтесь. Лижіть черевики . . . Вигинайте хребет, не жалійте спини: ви її раз погнете, а вона винесе тисячу раз із небезпеки. Не кажіть собі: «не можу» плазуйте. Обніміть коліна, здуйте порошинку з лякерок вашого пана. Затайте дух. І вам скажуть: це прекрасний холуй і черкнуть носком по вашому носі. І ви на вершку блаженства. ФІЛОСОФСЬКЕ ОБГРУНТУВАННЯ Читачу мій я ретельний, я прекрасний холуй. Я не соромлюсь. Навпаки яз гор- ХОЛУЙ (МАТЕРІЯЛ ДО ІСТОРІЇ І ПСИХОЛОГІЇ ХОЛУЇЗМУ) дощами ношу це ім’я ... Холуй не лайка, це честь. X о-л у ї з м це система, така ж прекрасна, як всі інші системи, але незмірно глибша за них ... Передо мною були тисячі тисяч пророків, що бажали вивести людство на новий шлях. Але за ними йшло неминуче банкротство . . . Всі втрачали силу прекрасних слів, молодість, здоров’я, а за ними й надію на те, що колись на землі буде по слову їх. Божевілля, нісенітниця. Все йшло своїм порядком, бо ніхто не почув, чим дише і чого бажає незрівняний Пій. Пій все суще над нами. Ніхто не поглянув на душу людини, і не…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"