Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1933 №02 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1933 / № 02 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1933 №02 Сторінка 3. ’ Роздягають! Кого роздягають і де роздягають? У городі роздягають! Всіх! Як тільки стемнів надворі, і не потикайтесь! А кого ж роздягли? Ну. я не знаю, кого саме роздягли, а що роздягають факт! - Ну. от із вашого будинку кого - небудь роздягли? Ні з нашого ще нікого не роздягли. а взагалі в місті дуже багато випадків грабіжництва? Ну, де саме? Кого саме? Ну, не можу ж я вам точно сказати де саме і кого саме я вам не карний розшук! І аж розсердилася наша співбесідниця .. Я сама ввечорі нікуди не виходжу та й вас не раджу. . Прийдете додому, як А дам. Фігового листочка навіть не знайдете по дорозі зима... Рукою прикриватиметесь... ... А веселий і чорнявий артист одного із столичних театрів, співбесідник невеличкої кумпанії, залився дзвінким сміхом... Чого вам так весело? Того, що роздягають? Ось послухайте, що я вам розповім .. А, ну, ну... Було це, дорогі мої, ще тоді, коли ще не зовсім угамувалася гро- мадянська війна, коли де не-де по лісах та по очеретах греміли обрізи, а онізуючи під натиском героїчних загонів Червоної армії, коли обиватель ще був повний повнісінький страху й перестраху" громадянської війни. Було це у тім городі, що ще тоді носив назву не Дніпра з'єднаного з ім’ям Всеукраїнського Старости, а ще звали те місто ім’ям цариці що вславилася не так державною мудрістю, як ліжковим темперамен- том, н о жахав собою навіть розгодо- ваних і молодих імператорських Гвардійців... І от раптом страшні чутки: Роздягають! Ні проїхати, ні пройти!* Ну, ви ж самі, дорогі мої това’ риші, розумієте, що такі чутки, та ще в місті, де обиватель іще па- и м’ятав і п’янокрнвавий розгул мах нівців і горільчано - шибенецькі са- модержавне, православіє й народність" деяікінсько - врав елівських маладцов", чутки ці, кажу ж вам, загнали в нори полохливого обивателя... І от було діло темної ночн... Засиділася невеличка собі компанія чи на іменинах, чи на хри-стинах, чи не знаю, де там уже вона засиділася. Тільки засиділася вона аж до тої пори, коли починають драти свою горлянку півні... Доведеться ночувати! каже господар... Доведеться! кажуть гості. Бо хто ж наважиться піти глупої ночі додому, та ще в такий час. коли ані пройти вам, ані проїхати! А я піду"! каже доктор Веселекко. Що ви, що ви?! в один голос, з острахом закричали і хазяї Й гості... А я піду! каже доктор Веселенко... Доктор Веселенко, симпатичний чолов’яга, веселий хлопець, прекрасний товариш і одчайдушний пар-няга... Що ви. що ви? Та ограбують же, та вб'ють же! А я піду! Вбити вони мене не вб ють, а як і пограбують чорт із ними. Пальтишко в мене таке, що навряд чи забагатіють. ... Та й чи вже ж таки і грабують, як про те балакають .. Давайте перевіримо. Що ви, що ви, що ви?! Як себе не шкодуєте, пацієнтів своїх пожалійте... и ш Прощавайте! Піду! ов, дорогі мої товариші, н доктор Посе- ленко додому. Вулиця темнувата була. Од центру не близько... передовик, а за рогом зграя... Прощай пальто, прощавайте, й штанчата! Порівнявся доктор Веселенко з фігурою, пильно до неї придивляється і не дуже до кеї…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"