Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1933 №01 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1933 / № 01 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1933 №01 Сторінка 3. ВТРАЧЕНА ВІРА АХ ТИ, ВОЛЯ". МОЯ ВОЛЯ" Такий час тепер прийшов, що вірте мені, нікому довіряти, не можна. Заходжу я, як звичайно, до себе в крамницю, тобто до тієї, холодногорської, де Сашенька мій за зава був. Петро Степано* вич, головний продавець, мені ручкою отак робить, мовляв заходьте, усе безпечно" Ну, привіталися, а Сашенька мені вже й пакунки подає, два по вісім кіл цукру, значить. Ну, взяла я й іти, коли Сашенька на вухо шепоче: Стережися, душенько, бо мені категорично звісно, що сьогодні неодмінно з робочого кон тролю хтось буде. Доглядатимуть, чи не того... чого... Гаразд, кажу й побігла. Та тільки на анок вийшла, а праворуч з-за рогу низенький такий в окулярах, просто на мене. Серце тільки тьох тьох, аж захолонуло. Ну, думаю, засипалась. Неодмінно контроль. В окулярах, йз усього видно, що робочий, партійний, значить. А окулярами очі прикрив, бо совість не видержує. Мене то в холод, то в жар кидає, наче з північного полюса на південний, з південного на північний, Кров у скроню б’є. Кінець! Кінець! Загинуло все, й життя солодке завкрамове, й масличко, й оселедці, й риж,. й макарони весь дефіцит як корова язиком злизала. Не минеться моєму Сашеньці серпневого декрету. А пакунки руки мені печуть не знаю як позбутися їх. Аж раптом, наче блискавка, думка майнула. Я зирк туди, зирк сюди, біля вітрини хлопчисько стоїть: байдуже на бильця зіперся, а обличчя таке правдиве й одверте. Миттю я все зважила й до нього: -Візьміть, кажу молодий чоловік, на Журавлівку однести за трояк, бо важко мені й холод скажений. Візьміть, на трамваї поїдемо. А той другий вже підходить і на мене окулярами блим-блим. Ну, думаю, не встигну. А він ще бариться, якось так чудно на мене глянув раз, другий, мовчки взяв пакунки й пішли. Я його підганяю, а сама озирнутися боюсь. Зідх-нула вільно лише коли в трамвай сіли. Та тільки до кондукторки кви тка обернулася брати блим блмм, вони, Тільки далеко, за натовпом до мене не дістанеться. Коли зупинка мені вийшла, я парубійку за рукав й вискочили. Раптом чую, гукає хтось. Подивилася окуляри. Чує моє серце вскочила. Підходить: Пробачте, каже, чи не Шерстюкова будете? Н ні, кажу, а.., а, що ви від мене власне хочете? Та сама парубійку штовхаю, мовляв, тікай. Та хіба ж ви не дружина Олександра Карповича, зав-крамниці? Ну, думаю, все одно неодкру-тишся, призналася: Так. Тільки Шерстянкіна я. Фу ти, каже, та вже ж Шерстянкіна. Хіба ж не пізнаєте. Кучін я А хай тобі трясця! Справді Кучин, перекупник! Що ж це Фу ти, каже, - на мене окуляри. В Макіївському роби о оп і Воля співробітники розтратили 37.292 крб. Ніякого контролю і відчитности немає. Правління не знає ні точної цифри розтрати, ні прізвищ розтратників. Мал. Гольмана У с-Л , в 27-му на Благбазі невже забули? Кучин, перекупник! ви за мною наче.. А я, каже, оце довідавсь про високу посаду Олександра Карповича, а як і підійти й не знаю. Чи не можна, часом, з дефіциту чогось за собівартістю, так би мовити, або з якимсь процентиком. Ну то мені наче сонце з за…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"