ГУМОР І САТИРА

Перець 1928 №08 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1928 / № 08 / Сторінка № 5

Перець 1928 №08 Сторінка 5. РЕЗУЛЬТАТИ КОНКУРСУ № 2 ЖЮРІ КОНКУРСУ ПРЕМІЮВАЛО ТАКІ ТВОРИ: Перша премія 50 крб. ГІДРА Почалось це потроху. Спочатку в Павла Ковальчука завелась музика в кишках. От ніби оркестр в нашому клубі: неприємно, але терпіти можна. Отож Ковальчук і терпів та заливав музику пивом. Далі гірше. У мене в животі, жалівся Ковальчук, зовсім як драмгурток, коли там поділяють ролі й дівчата вчепились одна одній в коси. І пиво йому більше не допомагало; щоб втихомирити драмгурток потрібно було щонайменше пляшку сорокоградусної. Одного разу Ковальчук робив у клубі доповідь про міжнародне становище. Усе було як слід. У кутку хлопці різались у дамки; поза грубою дівчата, хіхікали. Але Ковальчук чогось хвилювався і раптом спинив свою промову, схопився за живіт та як заголосить. Привезли його хлопці додому. Вмираю! Сказав Ковальчук. Чоботи мої ті, що з діркою, заповідаю нашому кур'єрові; оці штанці тобі, Яшко, а портрети вождів твоїй сестрі Марусі... Не бузи, Павло, втішав його рудий активіст Яшка. Як це так вмираєш. А хто нам буде теревені за китайські події розводити? Ні, не видужаю я, гірко простогнав Павло. - В мене, Яшко, тепер не те що драм- гурток, але ціла гідра контрреволюційна крутиться. Все міжнародне становище в мені сидить, наче Чемберлен у пупа вчепився... Бачуть хлопці вже марити починає людина... Що ж це, каже Яшка. Щоб така визначна людина та даремно загибла. Хіба ми дурно його в завклуби висунули з слюсарів. Та він у нас і за лектора, й за все. Невже ж за якусь паршиву гідру пропадати йому. А в нас активісти жваві, фортецю рознесуть, не те що клуб. Сунули вони на Окрздрав... Отже другого дня Ковальчук лежав у поліклініці, на операційному столі; двоє лікарів з великою цікавістю копалися в його кишках. Потім його зашили й однесли. Пити вам неможна, сказав лікар суворо,коли Ковальчук очуняв. Ковальчук здивувався: Пити не можна? Це культробітникові? А комісії, а звіти, а гуртки, а міжнародне становище? Вам треба негайно на курорт, перебив лікар. Ніяких міжнарод-ніх становищ. Усі комісії к бісу. Грійтесь на сонці. Потрапив Ковальчук на курорт. Спочатку воно було якось незвично; Ковальчук усе поривався агіт-нути, проголосувати й стиха роз'ясняв морю китайські події. Але потім притерпівся. Зав'язав хусткою голову та з насолодою смалив на сонці волохаті ноги, кістяву спину, а ніс йому виспівав й наливався померанчою. Марусі він надсилав картки з кримськими краєвидами, активу ж ревні благання не розносити клуба вщент до його приїзду. Коли шкіра втретє злізла з його спини, Ковальчукові надійшов час вертатись додому. * Зустріли Ковальчука тепло, по-товариському. Клуб стояв на своєму місці. Активісти в нас нарід свідомий; тільки рами де-не-де вивернули та рояль зіпсували. Ковальчук встиг навіть цмокнути в коридорі Марусю й тут же урочисто обіцяв їй: не пити більше анікраплі, а гроші відкладати на англійське ліжко. Але Ковальчук людина лагідна; увечорі буфетник приволочив додатково аж два відра пива. Отже самі розумієте... Так з того дня й покотилось. Гідра заворушилась знову. Плакала Маруся, поки рудий Яшка не втерпів. - Що ж це хлопці? Гарбузи в нас на плечах, чи що? Не гинути ж людині даремно. Кого лупити, спитали активісти; але лупити не було кого. їх було троє. Три таємничих, вовнуватих постаті зійшлись на розі, під лихтарем. Тишкувались, підозріло озираючись і врешті, розійшлись, розтали в темряві... * * » Напружуй очі, читачу, і ти побачиш, не вважаючи на темряву, як непевною ходою наближається до лихтаря Павло Ковальчук. Ось він зупинився; він вагається: чи йти йому з получкою додому (у перспективі англійське ліжко та родинне щастя), чи податися до пивної? Порок перемагав... Ковальчук прямує до пивної... Стій! гукає хрипливий голос... Ковальчук хитнувся, міцна рука схопила його за комір. Ой! пискнув Ковальчук. Цить, гадюко! гуркнув грубий бас. Гроші .висипай! Тремтячими руками Ковальчук вийняв гаманця. Один з бандитів байдуже перелічив гроші: 63 карб. 27 коп. Він великодушно повернув власникові 27 коп. разом з гаманцем. Грабіжники зникли... Другого дня Ковальчук ходив похмурий, злий. Ніхто…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"