Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1930 №10 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1930 / № 10 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1930 №10 Сторінка 3. ТЯЄМНИЦЯ МЯДЛМ ПИШИМУХИ (Розділ з сатиричної повісти Аборигени двору мадам П пщимух и ) Забачивши мене, шеймуватий сусідський Павлик ще здаля радо повідомив: Мадам Пищи муха окачурилась! Та й не окачурилась, а тільки доходить, виправило розчаровано свого товаришочка якесь незнайоме хлоп'я. Подвір'я й будинок мадам Пищимухи й справді охопив нервовий збуджений настрій. Грюкали дверима, метлялися постаті сусідів, стривожені, але не опечалені родичі, пролітав шепіт: Ну. як? Доходить уже. Кому ж піянино? Хто його знає, ще не сказала. Мабуть, Мусьці? Мабуть, що так, бо на Пусьці лиця немає. Попадя Макіївна зустріла мена в коридорі, сплеснула руками, хотіла було видушити з очей розпічливі сльози, але клята рідина як на зло не покотилася по щоках, і вона тоді скрикнула: Ой, горе, ума тронусь, горе яке! - Що трапилось? Невже вмирає? Ой, не кажіть, ой серця не тривожте! Ще ж учора здорова була, а сьогодні не пізнаєш- Газетку з вечора слухала. Коли вбігає Витька: черга, каже, біля Церобкоопу вже за ріг сховалася, мабуть, привезли щось!" А вони до нього: Іди зараз, сучий сину, ставай в чергу". А він у плач: мені, каже, од ваших черг ноги попухли". Так вони й пішли самі. А бачили дощ усю ніч з градом та вітром. Ранком біжить сусідка й гукає: Ідіть, мадам Пищимуху беріть, бо не дійде, достоялась!" Біжимо, дивимось ідуть, страшні, пухкі, сірі, а з одежі вода кап-кап кап! Ми в плач. А вони суворо кажуть: Ідіть, ставайте в чергу за труною, бо мабуть, на той світ збиратись буду". Та як лягли та й досі. І пухнуть, і пухнуть, прости господи, як гора зробились. Мамо, йдіть, кличуть! визирнула з дверей і злісно гукнула Муська. Ходімте, бо й вас кликала! І Мокіївна. не чекаючи згоди потягла мене до опочивальні мадам Пищимухи. Я потрапив на найурочистішу частину смерти. Вона лежала дійсно страшна, велична й урочиста. Пухле Її тіло вдвічі збільшилось і набрало грандіозного розміру. Півколом, схиливши голови, ми оточили її ліжко. Слухайте, почала вона серйозно, по-діловому, умираю я. Поховайте по-христіянському, з батюшкою Сергієм. П'ятьорку дасте батюшці, дяконові трояка, хватить з нього. Та скажіть, щоб жалібніше слова вимовляв та кадилом не дуже матляв. А то як ховали куму Мотрю срамота одна. Яму викопаєте біля старого з лівого боку, як і належить чесній жоні. Труну замовте дубову, з янголами й китицями за руб. сорок. Вам дівчата заповідаю .. В хаті лягла мертва тиша. Обличчя Муськи і Пуськи злиняли. Мусьці піянино. Пусьчине лице взялося червоними плямами. Що ж це, їй рояль, а я ж як? Мовчи, малахольна, зупинила суворо її мадам Пищимуха. Вона старша, їй першій треба заміж вийти. ’З піянином швидше вийде. А ти молодша й красивіша, і без піянина окрутиш. Тобі гардероб буде и шовкова сукня. Зхочеш по-модному переробиш. Собі на той світ беріть її... забурмотіла Пустка. ГІусько, суворо й владно спинила мадам Пищимуха Ти що це? Хто вмирає ти, чи я?! Пуська замовкла. Мадам Пищимуха хвилину помовчала. Відпочила й знову заговорила, але вже тихіше й безсиліше: Все добро хлопцям, і хата їм. Слухайте, барбоси, тітку. Ти завтра, Ігоре, дивись, піди й по жовтому талону сто грам масла забери не забудь, босяк, бо чує душа моя, пропаде продукт. А по синьому крупи доберете, пшона не беріть пріле. Перлової крупи просіть... Останні слова мадам Пищимуха ледве чутно прошепотіла, змертвілим, без інтонацій голосом. Перепочивши,…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"