Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1934 №16 Сторінка 7

Перець 1934 №16 Сторінка 7. . Г І д н Мал. Самума Тема В. Афанас’ева І С Т Ь Не тільки інженер, але й технік вважав нижче своєї гідності спускатися в шахту. Правда" Високо ставить свою гідність ваш технік? Дуже. Не нижче 600 метрів над рівнем моря. ММШ В А п Р оОМ ірочка працювала на трикотажній фабриці І була неабияким спецом у виробництві шовкових жіночих трико. Трико були чудові легкі, як мрія й принадні, як шовк нерозквітлих рож. І Ірочка була чудова бронзова і шовкошкіра. як еластика струмнистого трикотину, але і в неї бували хвилини незадоволення собою. Ах, казала вона, вигріваючись після роботи на пляжі. Все життя робити трусики. Це так звичайно. Я б хотіла принаймні закохатись в якусь .красиву професію". Пляж тремтів коливанням сонячної радації, свіжістю і коханням. І багато купальників мріяли про шовк Ірочкиних вуст. Але це були звичайні собі смертні: бухгалтери, конторники, міліціонери і. т. п. Одно слово самі некрасиві професії і для Ірочки вони не існували. Але одного дня море викинуло до її ніг ставного юнака у найфан-тастичнішій майці, що охоплювала його погруддя, як манірний передник в формі літери Л. Ірочкин черевик був вражений, він раптом впав у воду... Черевик вимагав негайного швидкого порятунку, і хлопець мусів познайомитися з його примхливою власницею. Яке привітне море! Воно, здається, спеціально замовлено для цих маленьких ніг.... Так би вік сидіти отут на камені! Але ж йому треба поспішити, бо його вже чекає... кінозйомка. Ах! скрикнула Ірочка, ви працюєте на кінофабриці?.... Ах, він (його звуть Боб) знімається у звуковому фільмі. Яка краса. Незабаром на тисячах метрах плівки попливуть у світ звуки його мелодійного голоса і образи, створені його я . Це вам не сухі цифри і не трусики! Ірочка знайшла свою омріяну красиву професію". З того часу чорний купальник і блакитна майка утворили постійну яскраву пляму на березі моря. Літо було гаряче і кохання не могло залишитись в ембріональному стані. Незабаром мало відбутися одру-жіння. І раптом все розлетілось, розбилось, як ніжна черепашка. Одного ранку вихідного дня Ірочка експромтом вирішила навідати свого Боба. Вона знала, що в ці години він тренується вдома і прагнула з побожністю почути звучання вибачливих слів і відчути образ, що його творить коханий. Вона швидко розшукала його вікно під тінню затишної липи. Стримуючи стукіт розмріяного серця, Ірочка спинилась за рогом будиночку, міркуючи, як пройти повз вікно непомітно і затулити гарячими долонями очі свого нареченого. Але ж її шлях перетяла досить оригінальна компанія. Три коти, як сфінкси, замикали коло під вікном, а всередині сиділи двірські собаки різних калібрів. Коти сиділи мовчки, лірично похнюпивши морди, собаки підвивали, гавкали, безумствовали. Обидва ворожі табори були схвильовані тими звуками, які неслися з вікна. За вікном певно були їх суперники. От заливчасто загавкав веселий пес, потім солідно занявчав кіт і, нарешті, у відповідь на бурю протесту від завіконних слухачів" заклопотано закудкудакала курка: ко -ко-ко. Хлопчисько! усміхнулась Ірочка. Він заводить нам господарство! Любий! сказала вона Бобові, ввійшовши до кімнати. Покажи ж мені швидше наше господарство. Яке! трохи розгублено запитав хлопець. Ах, сказала Ірочка. Я ж чула в твоїй кімнаті гавкання прекрасного сеттера, з яким ти полюватимеш, голос пухнастого Васьки, що співатиме під…


 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"