Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1948 №01 Сторінка 3

Журнал Перець 1948 №01 Сторінка 3. г. РИКЛІН Ілюстрації Бе-Ша II Ми їхали з колгос- Кінничий, обернув- СТА ні, хлопче, ні! промовила бабуся. Не треба! Крути тільки вперед! - Е, злякано вперед, Вечоріло. Ми їхали в село, в колгосп «Червоний Жовтень», Вінницької області кінооператор і я. Ми їхали знімати до кум єн* тальний короткометражний фільм за моїм нарисом про цей колгосп. Від станції до колгоспу шість кілометрів. Хороші коні, прекрасні сани, швидко. Коней поганяв хлопчина пу, років шістнадцяти. Ми почали підійматися вгору, який до цього часу мовчав, раптом ся до нас і діловито запитав: Ви з Москви? З Москви. Оперу «Кармен», музика Бізе Признаємось і каємось: ми були ні. Широкі поля, і хлопчина, І Бізе? Оперу «Кармен»? А в чому справа? Я тромбоніст. Граю в нашому колгоспному оркестрі. Розучую арію тореадора, того самого, що з биками возиться. Хитромудра штука. Моє вузьке місце класична музика. І тому тут, у засніженому українському степу я примушений був мовчати. Але кінооператор взяв за свій обов’язок порушити вечірні сутінки пристрасними піснями тореадора. Кінничнй благоговійно підтягував, розмахуючи в такт правою рукою. Так ми й поїхали далі... Перед самим селом кінооператор, поринувши в мрійливий настрій, почав декламувати: «Тиха украин-ская ночь, прозрачно небо»... Він не встиг закінчити. Коні побігли ри-стю, і за якусь мить перед нами розкинулось село. Воно було залите яскравим світлом. Кінничий лукаво глянув на нас і, показу, ючи батогом на електричні довжив пушкінські вірші: «...прозрачно А на другий свого блокноту Кінооператор крутить ручку Підходить бабуся. Уважно дивиться: Що, хлопче, робиш? Знімаю картину. Крутиш, і картина виходить? Виходить. А коли назад покрутити? Назад, бабусю, не можна. Якщо крутити ручку назад, то все життя піде назад: поміщик повернеться в село, жить, і цієї де, колгоспу не буде. знаєте? здивова-сніжні замети. Сільський н лампочки, про блещут... я занотував до небо, звездьі день вранці такий епізод, стоїть на пагорбі, енергійно апарата: знімає нову її и колу. н п п куркуль прибі- коли, всіх цих будинків не бу- Це було в 1939 році. Я йшов однією з найгомінливіших вулиць Львова. Тут, на розі, я побачив сцену, яка збудила в мені спогади про давно минулі часи. Я згадав маленьке, заштатне містечко на Чернігівщині, містечко, занесене грудневими снігами. Морозна ніч. Заметіль. Лютий вітер гуляв кривими вуличками у віконниці, гудів у комині, дзвенів телеграфними дротами. Тієї ночі на базарі, у великому заїзді гуляли браві донські козаки, З берегів тихого Дону їх пригнали по указу царя на втихомирення, бурхливий п’ятий рік, , силами. Але…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"