Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1949 №17 Сторінка 5

Журнал Перець 1949 №17 Сторінка 5. ХЕРСОНСЬКА ПЛІТКА Мал, В, СЛИЩЕНКА Питома вага свинини в загальній м*ясоздачІ по колгоспах Херсонської області торік становила лише 3,2 процента. Ти подивися тільки, яка вона солідна! Солідна?! В нашій області всі вважають її за дуже легковажну особу. Ходив я на французьку виставку і не жал- кую. Молода людина з довгим, брудним дияко-нівським волоссям артистично схрестила руки і дивилася на картину ліворуч від дверей. Знавець! подумав я. Приліплюся до нього, може пояснювати буде. Адже це західне мистецтво, не жарт. Я мовчки зупинився біля знавця і теж втопив погляд у картину. То був «Баран» Пі-ньона. тивізм, чи чули ви про молодий експресіонізм, що зветься французьким, чи знаєте... Досить, зупинив я його, без гарячки. Тут написано баран, а не молодий експресіонізм. Русявий наблизив своє обличчя до мого, довго дивився на мене і прошипів: Міщанин! II II Я міський житель, але часто їздив у командировки в провінцію і мав нагоду близько познайомитись з цією корисною домашньою твариною. Вона кошлата на вигляд, е в неї Потім махнув рукою і зник у натовпі. В залі були елегантні дами, яких можна було бачити на останньому концерті у філармонії. Засунувши руки в кишені, походжали II хвіст і голова з рогами, ходить на чотирьох кінцівках, що звуться ногами. Але тут не видно було ніякого барана. Художник намалював якийсь столик зеленого кольору, на нього посадив вазочку з квіткою, а проти ва- н юсь таке, що лише одному дияволу зочки відоме. Може це купка мармеладу, а може утюг. Який же це баран? сказав я досить голосно. Можливо, тут помилка. То, може, на сусідній картині баран, а тут, наприклад, якась французька їжа. Русява людина раптом заворушилася. Вона зміряла мене з ніг до голови лютим поглядом і сказала: «Гм». пани з тоненькими вусиками, жовтими гостроносими черевиками І витонченими манерами колишніх других секретарів посольств. Легковажні дівчата в довгих сукнях, зелених панчохах і з французькою вимовою пурхали від картини до картини, ахали та сплескували руками. Групки кудлатих студентів Художньої академії сперечалися в усіх кутках зали виставки і з презирством дивилися на натовп простих смертних. А скромно одягнуті люди, учні, студенти, чиновники, зупинялись перед полотнами і тихенько посміювались. Я наблизився до однієї групи, в якій сперечалися. Вона складалася з трьох чоловік і стояла перед картиною Андре Маршана. Один з них, заїкаючись, захоплено говорив: Подивився я на сусіднє полотно, але й там не було барана. Там були зображені якісь оранжові і червоні…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"