Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1949 №13 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1949 / № 13 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1949 №13 Сторінка 3. БУДЕ БИТА ЧОРНА КАРТА Остап ВИШНЯ Ілюстрації С. САМУМА Лев англійський І 1 і схуд, як II кала» Подивитись просто страх Простягнув безсилі лапи На сполучених харчах. Лжефранцузи кеї, моки Голосний здіймають блюм: «Благоденствіє та спокій Нам несе заморський кум!» В Римі дуче деТаспері Бізнесменам з «місць святих» Одчиня країни двері В сподіванні чайових. Змакартурилн японців (Бізнесмени ж є і тут): Став новим японським сонцем Вашінгтонський баламут. «Баламуте, вийди з хати!...» Де там... марні всі слова. Розплодились бізнесята На японських островах. Знову з Франкфурта-на-Майні Тхне фашизмом, як колись, У брудній бізонській стайні Зондер-зубри розвелись... II Все дозволено у Штатах, Як говориться о-кей Вже зі ився дипломатом Генерал фон Ку-Клукс-Клей. Та сказати нам тут варто: Клей не клей, хоч сто разів, Буде бита чорна карта Уолл -стрітівських тузів. Пакт Північно-атлантичний Вихваляє Бі-бі-сі. Трісне пакт аналогічно До фашистської осі! Хай хоч вискочить Із шкіри Кожен містер, всякий сер, Нездоланний табір миру На чолі з СРСР! І сказати ще раз варто: Клей не клей, хоч сто разів, Буде бита чорна карта Уолл-стрітівських тузів! Г. КУРЧИН, О. ЛУК’ЯНЕНКО. ОГЛЯДАЧІ 4 Французький міністр освіти заборонив проведення в Сорбоні вечора пам’яті В. Маяковського. Друзі поета не ображаються: ненависть ворогів найкраща похвала! -- Ви йдіть собі до мене вулицею, звер-нувся до нас голова колгоспу, а я піду берегом! Ви ж знаєте, де я живу! А чого ж ви берегом? Хіба берегом ближче? здивувалися ми. Може й ми тоді з вами берегом? Та ні, воно не ближче, та мені треба там на підмет глянути! А ви йдіть вулицею, наполягав голова, бо берегом не так зручно, там болітце на путі єсть, доведеться по купинах перестрибувати! Ідіть вулицею! Я швиденько. Голова пішов городами до річки, а ми попрямували вулицею. З нами була ланкова, молода, синьоока дівчина, комсомолка Люба. Коли голова вже спустився до річки, Люба посміхнулася: На підмет подивитися?! Знаємо ці підмети! о таке? запитали ми в дівчини. Та он Тодось Груша йде, так голова берегом чкурнув, щоб із ним не зустрічатись. А хто такий Тодось Груша? Бригадир третьої бригади! А чого ж голова його обминає? Боїться? Та як вам сказати? Боїться чи не боїться, а обминає! Обминає, значить боїться! підказали ми. Ну хай буде по-вашому: боїться! погодилася Люба. Порівнялися ми з Тодосем Грушею. Драстуйте! попривітався Тодось. Доброго здоров’я! Тодось Груша невисока на зріст людина, чорнява, років йому так із тридцять п’ять. На засмаглому, аж чорному обличчі в нього великий шрам від лівого ока аж до підборіддя... Глибокий шрам після великої рани.. Але цей шрам аж ніяк його не спотворює, а надає його лицеві якоїсь такої енергії, сили. Під густими, чорними бровами у Тодося Груші, у глибоких орбітах карі, великі очі... Коли Тодось дивиться на вас, карі його очі ніби впиваються в вас: Що ти, мовляв, за людина?.. Це коли він до людини придивляється... А коли він вас уже знає, і ви йому до вподоби, так він вас ніби обгортає кими, карими очима. Де голова? запитав він його колючки застрибали. Берегом пішов! одгювіла Берегом?! А що, як він ходитиме беретах у другій бригад! яра пшениця буде а я піду бе- Тодось Груша говорив, а в його очах огні спалахували.,.. А бригадир другої бригади племінником нашому голові доводиться, так бачите вже він і вся його бригада «ручки в брючки».,. Та це коли починаєш про це говорити бригадирові, племінничок одвертаються, губу копилять: «Дивись за своєю бригадою! Без тебе знаємо, що й як робити!» Кукурудзу бур’ян забиває, у просі щириця до пояса, пари позаростали, а вони до десятої години під грушею рядном напнуті відпочивають... Переробились! А того, лиха личина, не хоче розуміти, що бур’янів на мої ниви всіляка нечисть кажучи вже про те, що своєю такою він увесь колгосп у прірву тягне, вартість тру-додня знецінює... Та…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"