Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1950 №02 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1950 / № 02 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1950 №02 Сторінка 4. ПЕРЕДЧАСНА РАДІСТЬ Житомирська міська дитяча бібліотека довгий час не працює через те, що її з одного приміщення виселили, а другого не дають. (З листа до редакції)* Мал. В. ГРИГОР’ЄВА Дивись, пересувна бібліотека прибула! Таке вигадав! Просто бібліотеку виселяють. «У ПРИСУТНОСТІ ЗАМОВЦЯ» Якби знаття, де впадеш, то й соломки б підіслав. Отак і з інженером Рибчинським. їхав з Дніпропетровська до Києва без пригод, а в Києві, на Подолі, побачив красиву вивіску «Ательє ремонту взуття». Дай. думає, зайду, підіб’ю набойки. Ну, й зайшов. А там, «у присутності замовця», їх підбили так, що довелося попросити книгу скарг. Приймальниця ВоробЙова книги не дає: «Багато вас тут ходить!..» Покликав тоді інженер старшину міліції т. Коробача 1, вже з його допомогою, здобув ту книгу та описав свою пригоду. А техкерівник Векштейн, якого при цьому навіть і близько не було, настрочив відповідь від імені адміністрації: «За заявою робітників цеху, скаржник був у нетверезому стані...». Розібравшись (з солідним запізненням), хто тут був п’яний 1 хто тверезий, правління артілі «Ремвзуття» замінило техкерівника Век-штейна І приймальницю Воробйову іншими, але порядки в ательє на Нижньому Валу, № 21 не змінилися. Про погану якість ремонту пишуть в книзі скарг підполковник Петренко та Л. Марголін. Замість приймальниці Воробйової, з клієнтури ательє тепер знущається приймальник Гольдич: ховає книгу скарг, глузує, насміхається. Скаржникам тт. Петренку і Марголіну пощастило. їх ще не назвали п’яними, бо, крім нас, ніхто з адміністрації навіть не читав їхніх скарг... СПОЖИВАЧ ПОПИСУЄ, А ДИРЕКТОР НЕ ПОЧИТУЄ Поряд з 2-м трестом їдалень м. Києва, на Червоноармійській вулиці, міститься одна з його «точок» чайна № 264, на чолі з директором Шулькіною. Про неї кажуть: «Відколи Шулькіна стала нашим директором, найбільший попит відвідувачі пред’являють на книгу скарг». «Книга скарг «чергова страва» нашої чайної». Свідчимо: книга скарг чайної № 264 і справді побила всі рекорди. Протягом лише одного місяця відвідувачі записали туди 26 скарг. Всі вони залишилися без відповіді. Тут навіть не можна сказати, що споживач пописує, а директор почитує. Шулькіній ніколи. Вона просто з ніг збилася, обдурюючи, обкрадаючи і годуючи споживачів недоброякісними стравами. Це одна «точка» під боком у тресту. А зсь друга далеко на Сталінці. Продавщиця буфету № 701 Задорожня на кожні 500 грамів пива недоливає 100 грамів, на кожні 100 грамів горілки недоливає 10 грамів, на кожні 100 грамів ковбаси недоважує 10 грамів. Знає про бурхливу діяльність Шулькіної й Задорожньої директор 2-го тресту їдалень Микола Павлович Логвиненко? Знає! «В курсі дєлаї..» Він уже вимушений був раз Шулькіній догану з попередженням записати. Але ви не знаєте Миколи Павловича! Хіба він дозволить собі псувати настрій своїм «перевіреним кадрам»? Ніколи в світі!.. Він, як ті криловські судді, кожного разу викидає щуку в ріку... Хай собі розважаються Шулькіна й Задорожня в своїх «точках» за рахунок споживача. От який Микола Павлович Логвиненко! Недарма кажуть, що 2-й трест їдалень під його керівництвом вийшов у Києві на перше місце по невиконанню плану товарообороту й по порушенню правил радянської торгівлі!.. Ні, недарма! ШЕСТЕРО СТУДЕНТІВ ШУКАЮТЬ ПІДРУЧНИКА Шестеро студентів Київського медичного…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"