Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1951 №14 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1951 / № 14 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1951 №14 Сторінка 3. Юрій ЗБАНАЦЬКИЙ Наслухавшись про те, що за один сеанс спінінгом можна впіймати центнер добірної риби, я купив собі це немудре начиння. На річці я цілий день закидав у воду ту механізовану вудку, але нічого не впіймав, тільки даремно руки натрудив. Так і померкла моя надія поїхати на одне озеро, де водилися соми, і впіймати там справжню рибину. З сумом розповідав я про це своєму приятелеві товаришу Швайці. Святослав Капитонович Швайка аж руками сплеснув. їдьмо зо мною!.. У мене немає, на жаль, цієї штуковини, тобто спінінга, а закидаю я аж на другий берег Дніпра. Й ось поїздом, потім машиною, далі трохи пішки і ми в селі, у мого давнього приятеля. Поки снідали, по селу, мов хто по радіо повідомив, пішла серед дітей чутка: Оті цибатий і що в окулярах приїхали рибу шпилити. Ідемо до озера, а за нами цілий виводок дітвори. З цікавістю дивляться на плечі Святослава Капитоновича, на яких погойдується бамбукове вудлище з великою котушкою. Святослав Капитонович закидав і справді здорово. Сам високий, такий, як вудлище, руки довгі, пальці рухливі і як розгойдається, як замахнеться, як засичить шворка так і посеред озера. Змотуємо її тоді котушкою по черзі мені теж не хочеться сидіти без діла. Закинули раз, другий, десятий... Нічогісінько. Я вже перестав і намотувати, сів на березі, дивлюсь, як Святослав Капитонович розгойдується перед кидьком. Сонечко вже височенько підбилося. Пішли, кажу, аги на неї, на ту рибу! Вже їсти хочеться. Мов і не чує Капитонович, запускає й запускає спінінга. І вже, як я збирався сам рушати до села, взяло. Та ще й як узяло! Мотає, мотає Швайка, а воно ні з місця. Зачепив, кажу. Пропав спінінг. Помовч, каже Святослав Капитонович. Бачиш узяв. Сом! І справді на гачок почепилося щось живе й велетенське. Капитонович тягне шворку, і воно підтягується. Попустить потягло на дно. Точно, сом, підтверджує Швайка. Тут, я знаю, соми живуть яма якраз. Ото зачепився і сидить у печері. Святослав Капитонович скомандував: Негайно йди до голови колгоспу хай дає коня або вола. Витягнемо. Сонце вже стояло над головою, коли я підходив до села. У конторі колгоспу засідало правління. Звертатись було з своєю справою незручно, і я присів позаду. Говорили про будівництво колгоспної електростанції. Сам я інженер-електрик, і це мене так захопило, що згодом забув я й про Швайку, й про сома. Після засідання я згадав про нього. А, це ми враз, сказав голова. Як не кіньми, то автомашиною витягнемо вам... Автомашина ще з Києва не повернулась повезла яблука, сказав хтось із правлінців. Жаль,…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"