Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1951 №21 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1951 / № 21 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1951 №21 Сторінка 3. Ілюстрації В. ГЛИВЕНКА Олена РЯБУХА о? не видно. Було, як ревну: «Мнооо-о-гая літа» аж свічки гаснуть. Люди оглядаються, баби плачуть, а я співаю, а я стараюсь. Отам-то вже я багацьких синів за собою бачу. А вийдеш з церкви стули губи, бо староста як з води вродиться: «Не дери, кричить, горла, хаме!» Отой церковний спів мені єдиним просвітком здавався. А сьогодні мені вчений племінник дорікає за те, що, окрім церкви, просвітку не мав. Та я, дядьку Іване, вибачаюсь, почав було говорити Григорій. Сядь, мовчи і вважай, продовжував дядько, не слухаючи племінника. Стара, йди поклич усіх дітей сюди. Зараз я їм лекцію прочитаю. Та чого ти розходився? здивувалася дружина. Іди, сказано, клич сюди і вже, сердито сказав Іван Гнатович... * « * Сядьте і слухайте, і щоб ні одне й не писнуло. Нині, вважайте, у нас не 51-й рік, а 35-й. Я, ваш батько, не старший конюх у колгоспі, а батрак пана Скарини. А ви Репетиція зірвалася несподівано. Ке- мої діти. вам насправді доля така, чи були б ви рівник хору, молодий вчитель, якого хористи ще недавно звали просто Грицем, кілька разів морщився, дослухаючись до могутнього баса свого дядька. Потім, від клавши набік скрипку, сказав: Ви, дядьку Іване, не так співаєте. Треба радісніше, бадьоріше, а ви тягнете, наче в церкві. Іван Гнатович, не сказавши й слова, крутнув обіруч свої вуса, що було ознакою великого гніву, і мовчки грюкнув дверима. Літні співаки, які ще вряди-годи навідувалися до церкви, і собі з квасним виглядом покинули клуб. Молоді хористи гуртом накинулись на керівника: нащо було так говорити... Йдучи додому, безвусий Григорій Кіндратович вирішив зайти перепросити дядька. Дядько зустрів його сердитим поглядом. Помовчав, потім звернувся до дружини: Отак, жінко, вчи дітей, діждешся честі, сказав він уїдливо, вони стануть вченими, культурними та й будуть темній рідні в очі цвіркати... Дорікають мені, що я в церкві співав. А співав, і добре співав. Чортового батька котрий з вас так заспіває... Але того й не тямлять, що бідному чоловікові було два шляхи: або в корчомку, або до церкви. Нині один гасає на баских конях, другий на тракторі, третій за плугом чи біля молотар ки, а прийде вечір, кожний надягне крамну сорочку, костюм, узується в че ревики і йде, як панич, туди, де «не курити і не смітити». А я було в його літах літо й зиму ночую в яслах при панських волах. Настане неділя, взуюсь в нові постоли. А куди йти? На танець не важишся, бо там багацький син музику замовив одступись, злидню! Стій збоку, дивись та маленьким будь, наймите... Може ні? Ну, було так, бодай не згадувати, відповіла дружина, але чого це ти старі віники взявся згадувати. Ні, ти слухай і не перебивай... А в церкві, здавалося мені, я після попа перший чоловік: там мене чути, там ме- Чого зуби скалиш? насварився батько на найстаршу дочку. Ти ду маєш, ланкова в колгоспі? Віднині я тебе віддаю в найми до осадника. За…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"