Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1953 №05 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1953 / № 05 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1953 №05 Сторінка 3. Капитон РУСІДЗЕ ЧОМУ НЕ ПОВЕРТАЄТЬСЯ СТАРИЙ ХЕМЗЕ? Уже три місяці ніхто не бачив дідуся Хемзе. Його дружина, сімдесятирічна згорблена бабуся, ходить од землянки до землянки й допитується в усіх про одне: «Скажіть мені, чому так довго не повертається Хемзе?.. Людоньки, скажіть мені, що вони зробили з дідом?..». Що можуть відповісти їй люди? Адже ж вони самі не знають, що сталося з старим Хемзе. його з нетерпінням чекає не тільки стара дружина, а й усе село. «Потерпіть ще трохи, скоро повернеться дідусь Хемзе й принесе хліба», обіцяють голодним дітям. «Дідусь Хемзе приведе лікаря й принесе ліки», кажуть хворим. Тих, кого придушив боргами поміщик, утішають: «Поскаржитесь старому Хемзе, він вам порадить, що робити...». Діти перестають плакати, хворі сподіваються, гноблені кріпляться. Чекають на дідуся Хемзе. А дідусь не повертається. П’ять-шість місяців тому до маленького турецького села приїхав Ха-сан Радак, кандидат у депутати меджлісу. Він, мабуть, довідався, що найповажнішою людиною на селі є старий Хемзе. І перша його стежка пролягла до діда. Своїх людей він залишив у дворі, а сам пішов у землянку до Хемзе й привітав його, як старого знайомого. Старий Хемзе шанобливо привітав кандидата. Він наказав сусідському хлопчикові побігти на село й скликати всіх людей. Незабаром усі мешканці села, від малого до старого зібралися перед землянкою діда Хемзе. Збори відкрив староста. Один із супутників Радака звернувся до селян: Важко живеться нашому народові, сказав він. Більшість терпить од голоду. Урожай дедалі зменшується. Експорт нашого тютюну припинено. У містах і селах почалися різні епідемії. Якщо ми не проведемо серйозної реорганізації, країна стане перед катастрофою. Люди уважно слухали оратора й дивувалися, звідки він набрався сміливості відверто говорити правду. Багатії, що стояли окремо, іро- нічно посміхалися. А оратор вів усе голосніше й голосніше. Всі, хто прагне поліпшення теперішнього стану, промовець уже кричав, усі, хто зичить добра нашій Туреччині, всі, хто хоче, щоб народ наш жив щасливим, оддадуть свої голоси на майбутніх виборах за партію Хасана Радака, який віддано захищатиме в парламенті інтереси народу! Спочатку заплескали в долоні тільки ті, хто стояв біля Радака. А потім оплески почулися й серед присутніх селян. Радак скинув піджак і циліндр, оддав їх одному з своїх людей, поправив окуляри і глянув своїми банькатими очима на селян. Друзі! почав він. На цих виборах переможе наша партія! Після цього ми здійснимо всі сподівання народу. От чому я прошу вас сміливо й одверто висловити зараз на зборах свої думки, поділитися зі мною своїми труднощами й побажаннями. Я все це собі занотую й після виборів, як ваш обранець, все здійсню. Чекаю ваших виступів! Збори мовчали. Дорослі й діти дивилися на старого Хемзе. Він сидів, схиливши голову і втопивши погляд у потріскану від посухи землю. З поля дув гарячий вітер. Люди обливалися потом. Радак скинув білий жилет, дістав велику хустку і витер своє пітне, лисніюче обличчя. Потім звернувся до діда Хемзе. Пане Хемзе! Ваше слово буде для мене законом. Будь ласка, висловтесь! Хемзе підвівся, тремтячою рукою погладив свою сніжнобілу бороду, глянув на односельчан і звернувся до гостей: Це не перші збори в нашому селі, пане! Не вперше чуємо ми подібні обіцянки, але здійснити їх... Старий Хемзе махнув рукою, якусь часинку помовчав й сказав далі: Ви хочете, щоб ми ознайомили вас з нашими муками? Всіх їх не перелічиш. Головні муки це голод і хвороби. Вірно! загомонів натовп. Щоб урятуватися від голоду, ми їмо траву, кору й кукурудзяне бадилля. Хіба це їжа? У нас немає ліків хворі лікуються тільки сподіванками й помирають. Дід Хемзе гірко посміхнувся. Правда, люди в нас помирають спокійніше й тихіше, ніж у місті, бо їм тут не доводиться платити за три аршини землі, Отак ми народжуємося, не бачимо добра, помираємо й ховають нас без труни! Чи можете ви уявити собі більш дешеве життя? Після цих іронічних слів один із тих, що приїхали з Радаком, вийняв фотоапарат і сфотографував діда Хемзе. Але старий не звернув на це уваги. У ваших словах, пане, помітне співчуття до народу, закінчив Хемзе, та чи буде все так, як ви обіцяєте?…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"