Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1953 №23 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1953 / № 23 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1953 №23 Сторінка 2. Лист міністрові охорони здоров'я т. ШУПИКУ П. Л, і міністрові місцевої та паливної промисловості т. ВАЛУЄВУ В. М. Здоровенькі були, Платоне Лукичу! Моє шануваннячко, Володимире Миколайовичу! Мого батька старого Перчила-Перця, дорогі товариші міністри, спіткало велике лихо: ненароком розбив окуляри. Кому, кому, а вам, Платоне Лукичу, як лікареві і міністрові охорони здоров’я, не треба довго тлумачити, як-то почуває себе стара людина в такому стані. Самі знаєте, без окулярів їй, як без рук. Ні книжки почитати, ні листа написати. -- Яке ж це лихо, та ще й велике?! здивуєтесь ви. Хай купить собі старий нові окуляри та й носить на здоров’я! Еге! То легко тільки так сказати, та не легко окуляри дістати. Куди вже тільки мої тато не потикалися, в які вже тільки двері не стукались, а відповідь одна: «Окулярів нема». Тільки в Укрголовмедпромі, спасибі їм, втішили старенького: Не журіться, кажуть, дєдушка, скоро наша республіканська промисловість візьметься за це діло, так що до свадьби ми вас обокуляримо... Де дістати окуляри? Це питання ви почуєте не тільки в далекому поліському селі, ви почуєте його, на жаль, і в такому великому індустріальному місті, як Харків, ви почуєте його і в Одесі, Вінниці, Львові, і в Полтаві, і в самій столиці. Тисячі людей щоденно оббивають пороги аптек, оптичних магазинів, аптекоуправлінь, але кругом чують одну стандартну відповідь: «Окулярів нема». Чому раптом така проста річ, як окуляри, переросла у тяжку, нерозв’язну проблему? Немало дивовижних штук ще можна побачити (навіть без окулярів) під сінню деяких наших міністерств і відомств. Хіба не дивовижно, що два таких солідних міністерства, як ваші, досі не подужали виробництво окулярів? Та ще де? На Україні, яка випускає трактори й блюмінги, найскладніші верстати й найточніші електроприлади! Хіба не дивовижно, що окуляри досі доводиться завозити в республіку із-за тридев’яти земель? Чекати привозного, а не виробляти на місці, ввійшло вже у звичку деяких наших високопоставлених діячів. Смішно й сказати, але скажу. На Україну досі завозять з Прибалтики таку диковину, як липучка для боротьби з мухами. У Київ ще влітку цього року привозили аж з Вірменської РСР так звані «авоськи». Дивишся на це нехитре плетиво й думаєш: «Торбино ти моя, конопляная! Невже тебе не могли сплести в Кобиляках, у Брусилові, в Острі? Хто примусив тебе трястись тисячі кілометрів у товарних вагонах, нерозумно завантажувати залізничний транспорт і марно тратити гроші на безглузді пере-возки?» Історія з окулярами теж могла б викликати сміх, якби вона не викликала обурення.…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"