Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1953 №21 Сторінка 2

(Казки, Бувальщина)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1953 / № 21 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1953 №21 Сторінка 2 - Казки, Бувальщина. Мал. С. САМУМА СЛУШНА ПОРАДА Ви, товаришу директоре, менше б говорили про високі матерії, та більше б виробляли хорошої матерії. Ще один лист О. С. НІКОЛАЄВУ, М. Н. ЛАНДО, М. А. ВАИСМАНУ, П. Ф. БАЗЬКУ, Є. І. ВОЛОДАРСЬКОМУ та деяким іншим механізаторам сільського господарства, которі зачепилися за Київський мотоциклетний завод, не доїхали до МТС і т. д., і т. ін. Земний вам уклін, шановні механізатори’ У лютому 1953 року (див. «Перець» № 3) я звернувся до вас з листом, у котрому красненько просив вас відповісти мені, як воно так сталося, що ви, закінчивши сільськогосподарські учбові заклади, не доїхали до машинно-тракторних станцій, до широких нив колгоспних, а кріпко-накріпко зачепилися за Київський мотоциклетний завод та там і присохли. Один пристроївся начальником технічного бюро, другий старшим інженером-конструктором, третій старшим інжене-ром-технологом, четвертий начальником бюро інструментального господарства, п’ятий старшим, куди пошлють, тільки, звичайно, не на село! Я просив відповісти мені, чому кожен з вас так круто повернувся спиною до облюбованої професії. Чому? Що сталося? Ви самі обрали сільськогосподарські учбові заклади, за фалди вас ніхто туди не тягнув. Вас учили, готували на механізаторів сільського господарства, на вас затратили десятки тисяч карбованців народних грошей. Чому ж тепер сама тільки згадка про село лякає вас, як грішника сповідь? Чому? Що сталося? На ці питання ви мені зовсім не відповіли, а заводській парторга-нізації (майже всі ви члени партії) дали такі дуже обгрунтовані пояснення: Мені село протипоказане, сказав один. У мене взагалі не лежить душа до сільського господарства! заявив другий. Я не знаю сільськогосподарських машин! (Це після закінчення інституту механізації сільського господарства!) заявив третій. Моя стихія мотоцикли! сказав четвертий. П’ятий відповів, що він розлюбив сільське господарство і навертає до нього свої симпатії лише тоді, як сідає до тарілки борщу з свіжих овочів і свинини, або коли вминає вареники з сметаною та маслом. Інші відбулися теж такими або майже такими «аргументами». Після вересневого Пленуму ЦК КПРС сотні, тисячі спеціалістів сільського господарства виявили бажання працювати в сільському господарстві. З канцелярій, відомств, управлінь, гаражів, цехів заводів їдуть у колгоспи, в МТС, радгоспи агрономи, зоотехніки, ветпраців-ники, інженери, трактористи, комбайнери. Вони ділом відповідають на заклик партії, вони горять бажанням віддати всі свої знання, досвід, сили боротьбі за нове могутнє піднесення нашого сільського господарства, за розквіт усіх його галузей, за створення достатку м’яса, молока, овочів, фруктів. Кожного ранку я розгортаю свіжу газету й з гордістю читаю їхні імена, дивлюся на їхні фотографії. Це люди з чистою совістю. Це патріоти. Честь їм і слава! Не скажу цього про вас, мої шановні мотомеханізатори! Ваші імена, ваші фото можуть прикрасити хіба тільки сторінки «Перця». Ну, що ж! Який Сава така й слава... На цьому бувайте! Товариша Скребця Костянтина Лук’яновича директора заводу й вашого опікуна вітайте. Від щирого серця од вашого ПЕРЦЯ. гаразд! Благоустрій на- міс- вальна», тресту ська область). На тій шахті легко виходити господи, все добре та шого району, слава тобі господи, ой же ж і хороший!» ...Де нема клубу і де населення позбавлено можливості культурно розважатися? Нема кіно? Нема лекцій? ...Де нема електрики, і населення не має змоги вечорами прочитати книжку, газету? ...Де нема радіотрансляційної мережі? ...Де нема сполучення автобусного з том? Ви гадаєте, що це десь у глухому Полісся, хоч і по глухих кутках уже і трика є, і радіо є! Ні, це в робітничому селищі Позняки, ницького району м. Києва! Що думає з цього приводу керівництво Дарницького району? Анічого не думає! Воно пише: «В нашому районі, слава тобі Дар- кутку елек- що є радіотрансляційна мере-м. Ворошилов- А ви гадаєте, жа у Ватутінському районі града? До червня цього року мережа та, щоправда, керівникам, очевидно, дуже сухими... без води! ...А де ще нема клубу? Власне, клубний будинок єсть, але він у такому стані, що соромно на нього подивитися. Демонстрування кінофільмів там це танталові муки для глядача. Ніякої культосвітньої роботи не ведеться... Начальник шахти і голова шахткому ні разу не заглянули в клуб... Чому? Та їм просто соромно! ...Де нема води, щоб помитися, і де родини шахтарів витрачають багато часу, щоб дістати воду, хоч на шахті є водопровід? Все це коїться на шахті «Ливенська-Запере- « Бу дьон н і вву гілл я » (Ста л і н - № 2 1 2 ЕЛЕКТРОПУТИНА (КАЗКА-БУВАЛЬЩИНА) Не за горами, не за морями, не за тридев’ять земель, а в нас на Київщині, в м. Богуславі, живуть собі та поживають четверо діячів. Всяк їх у Богуславі знає, районне керівництво їх поважає, по району про них слава гуляє. Будують вони гідроелектростанцію на річці Рось. Перший із них Пустотін Сергій Іванович…
 Казки  Бувальщина

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"