Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1953 №12 Сторінка 4

Журнал Перець 1953 №12 Сторінка 4. Керуючий трестом «Київжитлобуд» Іван Тихонович Кушніренко поспішав на новосілля. В одній руці він ніс красиву фарфорову вазу, у другій великий торт. Настрій у Івана Тихоновича був безхмарний. От, будь ласка! думав він. Казали, що приймальна комісія зробила нам поблажку, що ми обминули будівельний контроль, що якість роботи низька, що мешканці нас лаятимуть, а, виходить, вони не тільки не лають, а ще й на новосілля запрошують!.. А чого це я в одній калоші?.. А-а-а! Он де вона загрузла, вистрибнувши з грязюки біля самого парадного під’їзду 12-поверхо-вого будинку на Хрещатику, 27 43, констатував керуючий трестом... Нехай лежить. Полізеш за калошею, ще й без черевиків зостанешся... Іван Тихонович ішов коридором 11 поверху, шукаючи потрібну квартиру. Раптом під ногами щось сухо клацнуло. Раз. Іще раз. Метлахська плиточка вискочила з гнізда. Він спіткнувся. Губля- чи рівновагу, схопився за одвірок, і красивий подарунок новоселам фарфорова ваза з дзвоном і брязкотом На дзвін і брязкіт відчинилися двері й збентеженого Івана Тихоновича підхопили радісні новосели. Кушніренко опинився у веселому гурті гостей. Хазяїн представив його: Наш найдорожчий гість!.. Головний будівник нашого дому... Найдорожчого гостя посадили на почесному місці, з якого добре було видно велику райдужну пляму на стелі. Він глянув скоса на неї, але хазяїн заспокоїв його: Це сліди атмосферних опадів. Явище цілком нормальне, враховуючи, що на галереї дванадцятого поверху погані ринви... Найдорожчому гостеві налили штрафний бокал за запізнення. Він підвівся, щоб проголосити тоста. Коли Іван Ти- розсипалася по підлозі. Таке сказала! розсердився хазяїн. Ти що, хотіла, щоб гість зашумів униз з дванадцятого поверху!? Тобі ж відомо, що керамічні балясини там потріскалися, а цемент з парапета, мов пісок, сиплеться. Хоч би руки помити... розгублено сказав Іван Тихонович, відчуваючи, що кожна хвилина перебування в цьому домі загрожує йому все новими й новими неприємностями. Хазяїн повів його в кухню, бо ванна була зайнята. Двері в кухню були щільно зачинені. Іван Тихонович смикнув їх і разом з ними опинився на підлозі. Серед гостей знайшовся лікар, який тут же подав йому першу допомогу забинтував лоба. Потерпілий хотів попросити хазяїна викликати його машину, але, згадавши, що в домі немає телефону, бо й досі не прокладено телефонного кабеля, махнув рукою і почав прощатися. Гостя не затримували. Йому навіть здалося, що присутні ховають іронічні посмішки і лукаво поглядають на його перев’язку. Опинившись на Хрещатику, Іван Тихонович глянув ще раз на будинок і подумав: «От виламав дубину на свою спину!..» ....Неправда! Не був я на новосіллі! обуриться т. Кушніренко. Правильно, не був Іван Тихонович на новосіллі і не буде. В усьому 12-поверховому будинку, збудованому трестом «Київжитлобуд» і спроектованому архітектором т. Малиновським, немає жодного мешканця, який би добрим словом згадав його, Кушніренка, головного інженера тресту т. Штернберга, виконроба т. Кадомського й самого архітектора. Але описані нами будівельні дефекти це факти. А факти дуже уперта річ, упертіша, ніж т. Кушніренко, який не тільки не прислухався до зауважень Держбудконтролю, а й був дуже радий, коли виконком Київської міськради організував прийом будинку, незважаючи на заперечення інспекції Держбудконтролю. Важко, видно, було на серці головному архітекторові столиці т. Добровольському, коли він, як голова комісії, приймав будинок з усіма дефектами й недоробками. Чому ж він тоді з таким легким серцем підписав приймальний акт? хонович вимовив перші слова: «Дозвольте привітати!..», стіна раптом задвигтіла. За нею почувся неймовірний гуркіт і скрегіт. Гуркіт був такий, що не тільки гості, а й сам оратор не чув того, що він говорив. За стіною на повну потужність гули мотори машинного відділення ліфта... Уважна хазяйка помітила, що в Івана Тихоновича на чолі з’явилася хмарка у вигляді похмурої зморшки. Щоб загладити неприємне враження, яке могло залишитись у найдорожчого гостя від того, що проектанти і будівельники не подбали про звукоізоляцію стін, вона запросила гостей до танців, а сама сіла за піаніно. У парі з гарненькою гостею Іван…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"