Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1955 №12 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1955 / № 12 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1955 №12 Сторінка 3. К Р А К О В 'Л К На вулиці, що простяглася вздовж широченної території Київського заводу «Більшовик», зупинились двоє прохожих. Прислухаються. І що воно так гупає? Мабуть, кують щось здоровенне. Заводите бач який! А, може, клепають? Не клепають і не кують. гнуть! авторитетно пояснив сивобородий робітник у спецівці. Що гнуть? поцікавилися ті. Ну, днища до цистерн, чани, котли різні гнуть багато всілякої продукції гнуть. Ну й сила, ну й техніка аж дух захоплює! Ніяка це не сила і не техніка. Посміховище це! Як так? здивувалися незнайомі. Бачите, люди добрі, сорок років прожив я в оцій хатині, напроти заводу і сорок років чую оце гупання. Як колись били «бабою» по залізу, вигинаючи днища котлів, так і тепер нею гупають. І ніякого прогресу? Деякі зрушення, звісно, є, лукаво посміхнувся старий. Колись, ще як я в парубках ходив, так на заводі гупали тією «бабою» з ранку до вечора, а тепер вона не зупиняється цілу добу, особливо під кінець місяця. Крім того, тоді ніхто ніде не говорив про механізацію, а тепер наше заводське начальство на кожних зборах про неї говорить. Хіба не прогрес? Так чого ж все-таки не механізують оте гупання по днищах? Старий робітник якось загадково посміхнувся у свої пишні посивілі вуса і відповів: Видно, директорам ця «музика» дуже до серця. дають на платформу і повертають у котельний: зустрічайте, мовляв, своїх. Електрозварники люди вправні, і зварити їм з двох кусків яке-небудь днище все одно, що здрастуйте сказати. Але для цього обов’язково потрібно зняти заготовку з платформи, перенести в котельну і вже тоді зварювати з тим, щоб... знову вантажити днища на платформу. Поспішайте, товариші котельники! Сопе-хвилюється паровозик, нервують ковалі: пора вже днища боргувати, а їх чомусь не везуть. Тільки дарма ковалі такі нетерплячі. Ще поїзд не доїхав до ковальського, а котельники вже починають виглядати, чи не вертається він назад після бортовки в ковальському вони мають обрізати борти самі ковалі цього не зроблять. Думаєте, на цьому закінчується танець днища на залізничній платформі? Аж ніяк! З котельного в ковальський заготовки доводиться везти для насадки спеціальних кілець, без яких днище не днище. На кільця майстри вже ковалі, їм і молотки в руки. Тепер, здається, все на днищі вигнуто, зварено, заборговано, обрізано, насаджено, можна його і на складання брати. Та біда в тому, що складають котли котельники (не ковалям же цим займатись!). Тому й чути, нарешті, команду в ко- вальському: Запрягай знову! Тягни на складання! Ця команда означає для всіх, що танець закінчено, можна все по- чинати спочатку. Кабінет директора заводу Павла Прокоповича Приходченка. Масивний стіл. Кілька телефонів. Безліч кнопок і розеток. Навіть електричну запальничку приладнано до столу. Павло Прокопович тільки що прийшов на роботу. Незвична тиша в кабінеті вразила директора. Він викликав секретарку: Знову позакривались? Підв'яжіть штори, повідчиняйте всі вікна! Директор сів було перечитувати ранкову пошту, як ураз кабінет сповнився стукотом і тріском. Довгі кулеметні черги пневматичних молотків перегукувались з свистками маневрового паровоза; з брязкотом кудись падали великі листи жерсті, заглушуючи розмірений бджолиний спів механічного цеху; гули вентилятори в ливарному, повільно вливаючись у різноголосий рій звуків. І раптом у цьому оркестрі, мов соло на барабані, почулися розмірені удари…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"