Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1956 №14 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1956 / № 14 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1956 №14 Сторінка 2. Мал. БЕ-ША У ЛІОН ЕРТАБОР1 Дядю вожатий, пограйтеся з нами... Дивись, чого захотіли! Що я вам маленький?! ГОЛОВІ ВИКОНКОМУ райради депутатів трудящих тов. ПАЛАГНЮКУ в. Д. Вельмишановний Володимире Дмитровичу! Сів писати цього листа та й думаю: до чого ж м’які серця в заліщицьких керівників, до чого ж добрі і всепрощаючі в них душі! А надто вже у вас, вельмишановний Володимире Дмитровичу! А чому саме в мене? запитаєте си. А от послухайте снажу. Володимир Михайлович Горб секретар За-ліщицького райвиконкому, ваш найближчий помічник, ваша права рука давно вже зажив у районі скандальної слави лютого випи-вохи і непоправного хулігана. ЗаліщицькІ матері тепер уже не лякають своїх неслухняних малюків «дідовою торбою». З тих пір, як у зелених і тихих Заліши ах появився Володимир Михайлович, тут кажуть: Цить, бо он п’яний Горб іде! А яке це видовисько, коли п’яний Горб іде! Іде, правда, в переносному розумінні, я б сказав, іде тільки теоретично, а практично він здебільшого лізе рачки. Лізе й реве по-всілякому, аж шибки видзвонюють, а потім гавкає по-собачому, а то почне дулі перехожим тикати, сквернословити на всі лади, в бійку кидатись. «Я тут, кричить, начальство й можу писни всім пор-р-розбивати!» Ну, самі розумієте, що такі атракціони п’яного Горба наганяють страх не тільки на малечу. Від них моторошно стає і дорослим заліщанам. А коли ще врахувати, що це дике лицедійство не піднімає престижу виконкому районної Ради, а зовсім навпаки, то ви збагнете, чому я звертаюся саме до вас, вельмишановний Володимире Дмитровичу, а не до когось Іншого. Вже не раз I не два говорили вам, писали, що Горб поводить себе недостойно, що він п’яниця, хуліган і забіяка, а ви вважали, що все це наговір лихих людей, грубе перебільшення фактів І тільки. Ну, розуміється, Горб-земний чоловік, міркували ви, буває, що й хильне часом, повтішиться собі, часом подурачиться, та хто з нас без гріха? А то й так думалося: уговтається товариш, усвідомить всю неетичність своєї поведінки й більше не буде рачкувати по райцентру, перестане хуліганити, битися. А товаришеві це, як медом по душі. «Спасибі вам за добре серце, думає Горб, за ваше всепрощенство, дорогі добродійники мої, але я вам ще не таке колінце викину»... І скажу я вам, що слова свого він дотримав. Недавно мешканці Заліщиків були свідками диної сцени, що розігралася на центральній вулиці міста. Будучи на кріпкому підпитку, Горб I його друзяки напали на машину групи київських літераторів І журналістів, що прибули…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"