Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1956 №18 Сторінка 2

(Байки)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1956 / № 18 / Сторінка № 2
Перець 1956 №18 Сторінка 2 - Байки. Мал. В. ГРИГОР’ЄВА ЧЕРЕЗ РІЧКУ КЛАДКА... 7 Збудували місток. Та хто ж любить критику?! Хіба це дівчина?! дивується часто секретар Лисогірського райкому партії (Миколаївської області) тов. Рябенький. Виголошувати ці слова він любить до речі й не до речі. І при цьому завжди сміється. Сміється, треба сказати, теж не до речі... Бо смішки виходять дуже негарні. Критики тов. Рябенький терпіти не може. Дивиться він «а неї справді не як на дівчину, а як на злу Бабу-Ягу, що хоче його з’їсти. На критичні виступи районної газети і обласної газети він махнув рукою, вважає їх просто горохом, яким луплять об стіну. Недавно тільки спромігся він відгукнутися на критику обласної газети. Але як відгукнувся?! Сердито «реагнув» одним розчерком пера. Дуже злим розчерком! Працівники районної газети М. Мілєв і Г. Щекін виступили у «Південній правді» з статтею «У Лисогірському районі повільно розгортають жнива». Прочитав ту статтю тов. Рябенький і весело посміхнувся: Критика не дівка! Але коли обласна редакція попросила його повідомити про вжиті заходи, він штрикнув пером у чорнильницю і намалював резолюцію: «Т. Щекіну (тобто самому авторові статті). Підготувати відповідь, що зроблено по виправленню цих фактів». Бачте, як дотепно розсудив секретар: сам писав, мовляв, сам і виправляй, бо це мене не обходить, бо критика не дівчина. А через кілька днів викликав автора статті у свій кабінет і сам заходився «виправляти» його та ласкаво обіцяти: а) з роботи вигнати; б) з району вижити... Отак часом зарапортовуються керівники, які мріють про те, щоб критика на їхню адресу була, як дівчина красна: тільки посміхалася до них соромливо та хихикала дурнувато: Я ж вас не чіпаю!.. Прийшла комісія й... ВЕРШНИК І КІНЬ БАНКА Як вихор. Вершник мчався на коні. «Скоріше, Орлику! кричав. Піддай ще ходу! Як пощастить узяти приз мені. Одержиш добру нагороду, Віддам фураж увесь. Віддам овес, Не шкода!..» І Орлик прилетів до фінішу, як птах. Коштовний приз тримаючи в руках, Щасливий Вершник гладив вороного: «Спасибі, друже. Ради дня такого Гульнути треба, щоб аж гай шумів!» І справді…
 Байки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"