Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1956 №02 Сторінка 5

Перець 1956 №02 Сторінка 5. Степ та степ навкруг... Силантій Федорович, голова райвиконкому, солодко придрімнув, заколисаний у зручному, м’якому сидінні. Раптом машина здригнулася, під кузовом щось глухо луснуло. Шофер загальмував. Чого, Василю, зупинився? Водій уже колінкував, заглядаючи під кузов, немовби когось злого там розшукував Я так і знав, сплюнув він. Я немов передчував... Та що там справді? допитувався голова, злізаючи з зручного сидіння і відганяючи дрімоту. Вона, проклята, підвела. Ресора. Лопнула? Лопнула. Силантій Федорович побагровів: Слухай-но, Василю, допоки ж це буде? Як мені в район, так у тебе завжди халепа. Кожного разу так: їдемо по району у тебе як не акселератор, так карбюратор відмовить, або в баку горлянка пересохне... Шофер вивчав становище. Воно було невтішним. Раптом він просіяв... Силантію Федоровичу, адже радгосп близько. Там поставлять нову ресору, мені не вперше. То, може, доберемося туди? Голова замислився, очевидно, щось пригадував. А пригадував він, як же прізвище директора радгоспу. Давненько бачилися, та й сам Силантій Федорович у радгоспі був ще позаторік. Доведеться... неохоче погодився голова Тільки забув, хто там тепер директором, Вертибашка ніби? Шофер повертів пальцем біля лоба. Ні, трохи не так... Стривайте, Крутиголова! Точно, Крутиголова! Поїхали. Пізнавши здалеку райвиконкомівську «Побє-ду», директор поспішив назустріч. Миттю він мобілізував місцеві технічні ресурси, і машина негайно була поставлена на ремонт. Василя відправили на «заправку» до їдальні, а самого Силантія Федоровича директор обережно взяв під руку й повів до ставка. А ти, Верти... Крутиголово, пузце вже відпустив! Що бо ви, засоромився директор. Як кажуть, не від котлет, а від лет!.. Ставочок у нас тепер путящий, свого коропа маємо... Дзеркального! Одному богові відомо, яким побитом встиг Крутиголова розпорядитися, щоб у його квартирі свіжі коропи перейшли з одного стану в інший, засмажений. Силантій Федорович щиро хвалив ставкову продукцію, а господар з господинею улесливо кивали головами, мовляв, кутайте на здоров’ячко! Щось ви до нас рідко заглядаєте, озвався директор. Справи... Район тупцює на місці. А область тисне на всі педалі. Хотілося б, щоб ви нам робочої сили підкинули. Ми самі такі, щоб хтось підкинув, витираючи руки після короп’ятини, відказав Силантій Федорович. Ти напиши мені офіціально, на виконкомі розглянемо... А коропець, сучий син, смачний, доведеться ще завітати, і коли ви не проти. Поки вони бесідували про те, про се, біля Василя й «Побєди» крутився вже немолодий слюсар Чагарник. Ви що, папашо, так пильно розглядаєте? не витерпів щофер. Та я не розглядаю, а виглядаю. Хочу, синку, підкаравулити голову райвиконкому... Тільки ти чуєш? не говори нашим про це. Я не тільки слюсар, а й редактор... редактор стінної газети. У нас, одверто тобі сказати, безладдя на безладді. Директор наш схожий на того, про якого говориться: «Начебто такий великий вчений, а як придивишся порожня посудина!» От я й написав до стінгазети. Крутиголова ж звелів її зняти геть. Он як! здивувався Василь. Слухай далі... Днями невідомо яким побитом зникла з череди теличка; кажуть, хтось украв. Живу-живісіньку! Слухай же далі. У гуртожитку серед дня провалилася стеля, добре, що люди о тій порі були на обіді, а то б... Потім, силос новий закладаємо, а торішній вивозимо геть у яр, бо погнив начисто... Я про все написав. А Крутиголова звелів газетку зняти, мовляв, про теличку ведеться слідство, а газетка може нашкодити ділу... Справедливо це? Саме директор проводжав голову до машини. Слюсар-редактор вибирав найзручнішу позицію, щоб підступитися до Силантія Федоровича. то з флангів, то з тилу, то в лоб. Ні, не вдалося увійти з ним у контакт: Крутиголова на перешкоді. І вже коли шофер підкотив машиною, директор сам відчинив дверцята Ну, як, заправився? запитав Силантій Федорович, коли машина виїхала за подвір'я радгоспу. Порядок! підморгнув водій. Повний бак ще й дві каністри. У них всього вдосталь, не первина заправлятись. А ти сам як? Повний порядок! У них завїдальні свій чоловік, навіть сто налив до обіду. Знає, бісова душа, кого я вожу. Степ та степ навкруг... Погойдуючись у бричці, на…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"