Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1956 №11 Сторінка 2

Журнал Перець 1956 №11 Сторінка 2. Мал. В. ЛИТВИНЕНКА ПЕРСОНАЛЬНІ КУЧЕРИ Голосую. Хто за? Проти? Утримався? Постанова вважається ухваленою... Голова колгоспу зручно усівся на плетеному кріслі І з приємним почуттям виконаного обов’язку кивнув до посильного: Катай, Миколо, за дідом Тарасом. Та швидко: одна нога тут, друга там. Ну, чого ж стоїш? Дід Тарас саме збирався спати, коли до його хати вбіг другий помічник головного колгоспного посильного, височенний рум’янощокий юнак. Негайно, діду, до контори! Хіба горить? Ні, голова колгоспу викликають. Завтра прийду! буркнув дід з печі. Завтра не можна. Вони сказали, що ви їм дуже потрібні у справі посівної... Так би зразу й сказав, що про сівбу, а то торохтить хтозна-що... Коли дід завітав до контори, якраз закінчилось засідання правління колгоспу, на якому прийняли постанову про категоричну економію трудоднів. Кликали? Здрастуйте! Еге ж, кликав, сідайте. Справа дуже важлива. Знаю, Микола казав, відповів дід голові артілі. Сівба, це вам не що-небудь, тут порада старих людей он як потрібна. Ось хоч би строк сівби: сій у грязь будеш князь. Посієш вчасно вродить рясно. О-о... я знаю. Але голова зовсім не слухав діда. Думка про особистого кучера вогнем пекла його серце. Він ніби бачив перед собою справжнього кучера з пишними вусами, розкішною бородою. Такий кучер це половина авторитету керівника. ...Що посієш, те й пожнеш, продовжував викладати свою агротехніку дід Тарас. Я, дідусю, зовсім в іншій справі, схаменувся голова колгоспу. Скажіть, у кого з ваших знайомих найбільша борода і вуси? Ви що, жартуєте? розгнівався дід. До побачення! Голова колгоспу почав роз’яснювати дідові, чого від нього хоче. Так, справа серйозна, провів дід рукою по бороді. Ех, був би живий мій дід от у ного була борода, з аршин, коли не більше. І широка, мов лопата. А вуса які! От!.. Тепер таких немає. Не встигне, зви-няюсь, пробитися пушок під носом, а тебе перукар так І стереже: «Товаришу, вам повістка...» Хіба ж не зайдеш? Я на старості і то раз на два місяці до нашого перукаря заходжу. Голові артілі не терпілося. А в кого зараз найбільша борода? Коли говорити правду, то, мабуть, більшої, ніж у мене, у селі не знайдеш. Гаразд! Призначаю вас своїм особистим їздовим. А як же бджоли? злякався старий пасічник. Нічого, не розлетяться! Слухайте, що вам кажуть. Завтра ж приступайте до діла!.. Дізнавшись про те, що голова колгоспу має персонального кучера, заступник голови правління аж скипів від заздрощів: йому можна, а мені ні? Щоб я, будучи на такій посаді, та сам за віжки смикав?! Це ж прямий підрив авторитету! І, не гаючись, викликав до контори най-міцнішого юнака в усьому колгоспі. Будеш моїм персональним їздовим! наказав юнакові заступник голови правління. Про оплату праці не хвилюйся.…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"