Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1957 №15 Сторінка 2

Журнал Перець 1957 №15 Сторінка 2. Мал. К. АГНІТА КОНТРАСТИ У Нових Санджарах є з чого повтішатися. Новосанл-жарці культурно ростуть. У парку пречудесний клуб. Не клуб театр. Багатюща бібліотека. Магазини, лікарня, хороша аптека. Середня школа, музична школа. Санаторій, будинок відпочинку... Красивий у Нових Санджарах І готель. Можна в чистенькому спочити й переночувати. А от переднювати не пускають. На день замикають готель. Замкнуть, а ти бігай кругом хати, у вікна зазирай та вивіску читай: «Готель Новосанджарського комунгоспу». Проста штука: денний штат випав з районного бюджету. Нікому чергувати. Біла, простора й світла їдальня у Нових Санджарах. І чайна теж гарненька, світленька. Одна незручність: архітектори промахнулися. Високий ганок чайній приточили. А ви ж, напевне, догадуєтесь, що в чайній дуже міцний чай заварюють. Ухопить чоловік отакого крутенького «чайку», скрутить йому, бідолазі, ноженята, от він І вирішує дилему: на двох чи на чотирьох униз спускатися? Ви можете стати свідком, як чоловік, не вирішивши задачі, яким стилем краще сповзати, сідає на ганку й фальцетом голосно співає: «Ой, горе тій чайці, що не дають по чарці. Якби вони горе знали, вони б І по дві давали...» Чайна стоїть у центрі, поряд з культурними установами. Кажуть, що через вікна жалібні співи добре чути.- Чудесний парк у районному центрі. Над річкою, над Ворсклою. Свіжої води, прохолоди вистачає, а напитися нема де. Колонок чимало, та одна біда не йде з них вода. Добрячі шляхи в районі. Рівні і широкі. Хай дві череди ідуть пройдуть А тут дивина! Колгоспник з артілі імені Тельмана теля на мотузку веде і ніяк його по цій широкій дорозі не проведе. Пручається теля. Тпруцьки... Гей, тпруцьки... Чи ти, дурне, сказилося? Петре Івановичу, гукаю, що таке? Хоч ти його вовкам віддай не слухає. Куди ж ви його тягнете? Та на базар, у Нові Санджари. А чого ви не контрактуєте в колгоспі? Не контрактують. У колгоспі не приймають... Ми сюди, ми туди, справді не приймають. Колись нас учили, що в телички рано чи пізно виростають дійки. А з дійок у дійницю капає молоко. А м’ясо, молоко це наше добро. Невже цього не знає голова артілі імені Тельмана Ілько Семенович Зозуля? А може, чоловік за клопотами своїми І забув. Тоді треба йому цю просту Істину нагадати. Єсть у Нових Санджарах такий спритненький чоловічок Стеблюк Юрко Микитович. Організував Стеблюк бригадну теслярів і гайда в колгоспи: буду, каже, сокирою махати, грошенята в торбу напихати. Найшов Стеблюк І роззявкуватого доброго дядька. Та й не одного... У колгоспі імені Енгельса, де головує т. Лисенко, дійш-лий Стеблюк за одне літо витис дев’яносто тисяч карбованців! Оця бригада у складі чотирьох чоловік чимало поцупила і в с. Великому Кобелячку у колгоспі «Україна», звичайно, з доброї згоди голови правління т. Радчича. Добренько «обдоїли» I колгосп «Більшовик», в якому головує т. Гордієнко. Стеблюк уже в цьому році висмикнув з каси артілі…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"