Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1957 №09 Сторінка 4

Журнал Перець 1957 №09 Сторінка 4. Мал. О. КОЗЮРЕНКА жИзмишний сирець У 1893 році якийсь роботящий чоловік намісив глини, наробив з неї цегли-сирцю та й змурував хату в Христинівці (на Черкащині). Не дивно, що тая хата не хоче вже на ногах стояти, але впасти їй не дають: стовпами підпирають і щороку великі кошти на ремонт витрачають. Мабуть ота споруда пам’ятка архітектури, скажуть читачі. Христинівці теж хочуть мати свої визначні місця, отож і витрачаються. Ні! У тій старезній глиняній хаті міститься... районна лікарня. Можна уявити, який вигляд має той оздоровчий заклад. Єдина його перевага та, що хворі тут довго не затримуються. «Хай йому біс! кажуть. Ще стеля на голову впаде». Не можна сказати, що керівники районних, організацій в захопленні від своєї лікарні. Навпаки рік у рік вони пишуть до Черкаського обл-здороввідділу і Міністерства охорони здоров’я величезні листи, в яких і просять, і вимагають виділити кошти на будівництво нового приміщення лікарні. Коштів на будівництво їм не дають. Дають гроші лише для того, щоб вони ремонтували цеглу-сирець виробництва минулого століття. Ой, скільки вже на той ремонт пішло! За ті кошти давно можна було б нове приміщення збудувати. Л. ГУСЯТИНСЬКИЙ. Нарешті, й нашого ледаря приставили до діла! Тимчасово, поки городнє опудало на ремонті. Все почалося з того, що я і мій товариш по інституту полюбили одну дівчину. На моє залицяння вона не звернула уваги. Петі пощастило. його почуття знайшло відгук у душі любимої дівчини, і скоро закоханим стало абсолютно ясно, що вони не можуть більше жити нарізно. З цією новиною і поспішив Петя до своєї матері. Дівчина гарненька, сказала мати, але хто її батьки? Чим вони відомі? Батько верхолаз? Це той, що по стовпах лазить? Боже мій! Доросла людина, і на тобі, така дитяча спеціальність. Жах! Неви-стачало серед нашої рідні тарзанів. Твій батько був артист суфлер академічного театру. Останній твій вітчим був цирковим жонглером. Ми інтелігенція, мій хлопчику. Це розуміти треба. І взагалі, які тут можуть бути балачки?! Син упирався, сперечався, загрожував і довго переживав. Це лихо, а не жінка! Такої і в пеклі не знайдеш. Нічим її не переконаєш. І треба ж було мені так невдало народитися, щиросердо скаржився мені Петя. Золота молодість тим і чудесна, що все переживає і забуває порівнюючи легко. Петя знову закохався А що ж твоя любов закінчила? запитала мати. Технікум, кажеш? Це щось на манір ремісничого училища? Не заперечуй, мій сину, я тричі вступала до інститутів і все знаю! А через рік, довідавшись, що син знову закохався,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"