Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1957 №03 Сторінка 5

(Друже Перче)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1957 / № 03 / Сторінка № 5
Журнал Перець 1957 №03 Сторінка 5 - Друже Перче. ДНОГО РАЗУ, після чергової районної наради, голова райвиконкому Іван Онисимович Притуле запросив до себе на вечерю двох директорів МТС Антона Ан тоновича Щербину та Йосипа Петровича Каламутного. Прийшли директори до господи саме тоді, коли дружина Івана Онисимовича заходилася начиняти домашню ковбасу, а на великій сковороді уже смажилась перша партія дзеркального коропа. Іван Онисимович повів товаришів до найдальшої кімнати, попросив пробачення і, зачинивши за ними щільно двері, пішов на кухню допомагати дружині. Лишившись на самоті, гості сиділи мовчки. Потім розмову почав Каламутний. А як ти думаєш, Антоне, чого це він нас ні з того, ні з сього запросив? Якраз і з того, і з сього. У нього подвійний свіжак: кабана заколов і свіжа риба є. Ні, щось воно не те... Ну як не те, то чого ти прийшов? Тебе ж ніхто мотузком сюди не тягнув? А зсе-таки скажи правду, Антоне Антоновичу, чи подобається тобі оцей Притула? І чого ти присікався до мене? Ну, людина, як людина. Розумний, знає господарство, за справу вболіває, прислухається до людей. А що він не святий, як ти того хочеш, то це правда. Святих не буває, хіба тільки на іконах. А я тобі скажу, що ти думаєш про нього зовсім інше, але боїшся одверто говорити. А я ні- ЛЮБИЙ ПЕРЧЕ! Скільки, на твою думку, коштує мрія? Колгоспники нашої артілі ім. Кірова вже давно мріють про спорудження ставка. Два роки тому правління уклало договір з Полтавською машинно-меліоративною станцією. ММС роботи й досі не закінчила, але вже стягла з колгоспу за нездійснену мрію понад ЗО тис. крб. Чи не забагато? Хочеться помріяти про той час, коли дирекція Полтавської ММС сумлінно і точно виконуватиме свої зо- кому не боюсь різонути правду. Скажу тобі: він справжнісінький кар'єрист. Де докази? А сьогодні. Нарада. Секретар райкому лупить смертним боєм присутніх, а цей апостол сидить, як теля. Він, бачите, добрий. Скінчилась нарада, запрошує на вечерю. І кого запрошує? Директорів МТС, тих, кого найбільше шмагав на нараді секретар. Ні, це не що інше, як демонстрація проти секретаря, підлий підкоп. Бачиш, секретаря не запросив на подвійний свіжак. А знаєш за що я тебе не люблю, Каламутний? За непослідовність у твоїх міркуваннях. Зараз начебто захищаєш секретаря райкому, а годину тому що ти говорив? Ти ж цілий цебер грязюки вилив на ньогої Скажи мені, і чого ти такий сварливий? Ти просто потенціальна свекруха. Тобі ніколи нічого не подобалось і ніхто не подобався. А це тому, що я людина пряма: що думаю, те й говорю. Ти з ними обома цілуйся. Це справа твоя, але, на мій погляд, вони обидва й доброго слова не варті. Оце я так думаю і так говорю. І думаєш ти погано, і говориш погано. Ніяк не збагну, чого ти на них так уївся? А з Притулок» ви ж ще, здається, й земляки, з одного села? То що ж, що земляки? Це такі земляки, які з тобою тільки до першого міліціонера. Я можу розповісти про наше земляцтво. У нього й батько покійний був такий люципер, як він, а дід його конокрадом був. Здається, десь у тюрмі й помер. А як ми не любили його батька, як ще хлопчаками булиі Воювали з ним, як із запеклим ворогом. Садок був у нього величезний, а в садку тому рай, та стеріг він його, гаспидська душа, з собакою. Скрізь ми вже яблука пообривали. Лишились тільки у Притули. «Вартуй, вартуй, говорили…
 Друже Перче

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"