Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1957 №06 Сторінка 3

Журнал Перець 1957 №06 Сторінка 3. Сергій ВОСКРЕКАСЕНКО Мал. В ГЛИВЕПКА Всяк помічав це зразу. Хто там хоч раз побув. Раз до свого перелазу Дід і мене кликнув. Був собі дід та баба, Дід здоровенний, а баба мала. Проте ця мала нахаба Старша над дідом була. Сіли собі та й курим, Судим про те, про се, Раптом шарахнулись кури. Бабу, дід каже, несе! Але в бабуні й Суче кулак аж 1 верещить: А шабашки Знову мені не приніс!?! замашки!.. під ніс Де твоя совість, враже? Глянь, як он пташить Тягно... Так я не можу, дід каже, То, бач, колгоспне ж майно. Баба тоді шаленіє: Грицьку, покайсь хоч тепер!.. Що " Він твій колгосп, обідніє? же у нас мільйонер!.. Д д Ти, каже, знаєш сама, Совісті в мене такої 1 на копійку нема! одступа від старої: Так і живуть в одній хаті Два протилежні світи. Тяжко їм, важко дибати До однієї мети... два. Ось приймальний акт, підпишіть... Ой, лишенько, навіщо ж ви на нього сперлися?! Рясно в бабуні пороків. Скільки ж їй літ? Овва! Кажуть, всього тридцять років, Дідові тридцять Років з десять тому працівники Чорнобильського лісгоспу, глянувши у вікна, враз хором затягли: По дорозі жук, жук, По дорозі чорний... Виявилося, що до них, дійсно, щось наближалося, але то був не жук, а відомий уже декому Дмитро Артемович Скляренко. Звідки, дружище? запитали його. З лісу, звичайно... А куди? До лісу. Густий шар пилюги на чоботях Дмитра Ар-темовича красномовно свідчив, що мандрує він здалека. Коротенька виписка з наказу, яку він пред’явив, ні про що істотне не свідчила; з неї тільки можна було довідатися, що лісничий Скляренко Д. А. переводиться з Тетерівського лісництва до Товстоліського. Чого переводиться про це ні слова не було сказано. Однак, у деяких працівників лісгоспу очі наче самі говорили: «Ми такі близькі, що слів не треба...» І ті очі не стали докоряти Дмитру Артемовичу, що він у Тетерівському лісництві…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"