Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1957 №19 Сторінка 3

Журнал Перець 1957 №19 Сторінка 3. АЗ, ДВА, три, чотири, п’ять... Вийшов зайчик погулять. Подивився направо, потім наліво, сів на задні лапки, зир-нув уперед і мало не скам’янів: прямо на нього насувалися три мисливці з рушницями, одна дамочка з «авоською» і чотири собаки з ви- солопленими язиками. Зайчик не став довго роздумувати. Він майнув у кущі, а мисливці пішли далі своєю дорогою. Йдуть й розмовляють. Ех, і бекасик же був... Золото, а не бекасик! Був, та загув. А куріпочка! Вклонялася тобі, як на кілометр од тебе відлетіла. «Передайте, сказала, полум’яний привіт отому мазунові, що тільки порох і дріб переводить». А качечка?! Наче та куля пурхнула! То ж то й воно, що пурхнула. Якби її прив’язали, то, може, влучив би... Три мисливці з рушницями, одна дамочка з «авоською» і чотири собаки з висолопленими язиками йшли й марили хоча б про яку-небудь завалящу пташину, що дала б себе підстрелити. Незручно ж бо вертатися додому з порожніми руками. Засміють люди... А й справді, як не сміятися, коли компанію невдах очолює сам Володимир Миколайович Стрельбицький голова районного товариства мисливців та рибалок. Ні! раптом впевнено каже Володимир Миколайович. Щось ми таки уполюємо сьогодні... І починає перешіптуватися з товаришами. А за хвилину вся компанія завертає наліво, до ставка колгоспу ім. Леніна. На ставку качки пливуть, каченята крячуть... Дев’ять сотень колгоспних качок буквально купаються в щасті і гадки не мають про біду, що їх підстерігає. А біда вже підкрадається до них. Вона, ця біда, іноді по-собачому гавкає, а іноді людською мовою балакає: Ну, як, Володимире Миколайовичу, почнемо? Та, мабуть... Тільки ж гляньте ще раз нікого не видно? Ні живої душі. Ну, тоді залпом! І три рушниці бахнули із шести стволів прямо в гущу качок. Піль! Піль! Собаки кинулися в воду і почали тягати трофеї. Піль! Піль! Собаки ще та ще раз лізли в…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"