Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1958 №02 Сторінка 6

Перець 1958 №02 Сторінка 6. ХАПАЙЛО НА БУДІВНИЦТВІ, або... Якось прибіг у контору колгоспу «Перемога» завідуючий тваринництвом Іван Демчишин та й каже голові правління Олександрові Бевзу: З’явилися вороги! Метрів за двісті від птахоферми, на посіві конюшини, я виявив свіжі нори. Дайте рушницю постріляю хижаків! Голова колгоспу Бевз знав порядок полювання. Він сказав: Не той сезон. Лисів бити штраф платити. Звернімось краще до районної мисливської інспекції за порадою... Звернулися. Минув якийсь тиждень і прийшла порада: поставити на фермі якнайбільше сторожів і відбиватися від лисів дрюками. Але в тому разі, коли дрюк випадково вперіщить лиса по голові і вищеозначений звір сконає. винних притягати до суду. Поставило правління колгоспу і денних, і нічних сторожів. А воно звісно, що чемпіон з бігу у сторожі не піде. Сторож людина літня і де вже йому лиса наздоганяти. Отож і почали хижаки діяти, як у тій приказці сказано: хвостиком виляє та все курочок хапає Нема життя, знову скаржився завідуючий тваринництвом Розтягнуть «сусіди» всю птахоферму. Знову звернулися до інспекції. Цього разу одержали ще мудрішу пора- ДОРОГИЙ ПЕРЧЕІ Є у Ворошилоаграді центральний ринок. Просторо, чисто, затишно на цьому ринку, ніколи тут не буває ні галасу, ні колотнечі. А от на площі перед ринком справжній базар. З раннього ранку до пізнього вечора тут не вщухає галас, цілий день товчуться люди біля невеличкої будки, що носить гучну назву: автобусна станція. Від цієї будки аж на 16 різних напрямків розходяться автобуси, розвозячи щодоби понад тисячу пасажирів. Але керівники Ворошилов-градського обласного автотресту, мабуть, забули, що пасажири теж люди. І вимушені пасажири і в дощ. і в хуртовину, і в мороз, і в спеку чекати на автобуса, стоячи серед вулиці. ду: обгородити територію птахоферми металевою сіткою. У правлінні задумалися: а де ж купити оту сітку? Та й що вона допоможе? Адже лис зразу підкопається під неї. Хоч вовк лисиці не рідня, та повадка в них одна. Лиси до того знахабніли, що на очах у людей почали тягати індиків. І коли полетіло пір’я з найбільшого індичого праотця, від якого пішло у колгоспі індиче плем’я, завідуючий тваринництвом Демчишин не витримав: взяв лопату і побіг до недоторканого лисячого палацу. Перекопав він лисячі нори і дістав четверо лисенят. Старі лиси, звичайно, повтікали. Поклав Демчишин лисят у кошик, одніс до лісу та й випустив: Отут живіть, бісові діти! Тут вам по закону місце відведено. Виселили лисів з колгоспної землі в серпні, а у вересні суддя з Бродів, Федір Слюсарчук, розпочав судове засідання. А скажіть, громадянине Демчишин, глибокодумно запитав суддя, як би ви реагували, коли б хтось прийшов та й зруйнував вашу хату? Якби я був такий сучий син, як той лис, з серцем вимовив підсудний. то най би мене шляк трафив разом з хатою... І хоч Демчишин ніякої шкоди не зробив, бо ж усі лиси й лисенята залишились живі, суддя наклав на колгоспника штраф. Цей штраф правління взяло на рахунок колгоспу. Отож вартість птиці, яку з’їли лиси, трудодні додаткових сторожів, штраф та судові витрати склали близько 4 000 крб. Он скільки коштувало колгоспові ліберальне ставлення’до лисів! Чи ж дивно, що після цього лиси гордо задерли свої довгі хвости. Кажуть, що чутка про бродівських мисливських інспекторів та суддю швидко пішла по лісах і степах Львівщини. Звідусюди лиси переселяються на землі Бродівського району. Поки триває мисливський сезон, вони живуть у лісах, а прийде весна переселяться ближче до птахоферм. Ризикувати нічим: суддя Федір Федорович Слюсарчук візьме їх під свою високу руку. Мал. В. ГРИГОР'ЄВА Край села під цинком хата Там живе Федора. До гульні вона завзята, До роботи хвора. Тільки кличуть працювати, Тут лінива жінка В ліжко плиг, давай стогнати: Ой, болить печінка!» Ланкова…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"