Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1959 №05 Сторінка 2

Журнал Перець 1959 №05 Сторінка 2. Ю*лт?ЛЯ*Х.?с А - ШВЖ «’лїІЙ ЙІЧСЧВ ШШ й ?ч тмуЖщ Л) V. - - .... *** їй Остап ВИШНЯ 5адОй? »И Весна: Туг мені не пройти... З МАЛОВІДОМИХ ТВОРІВ Мал. А. АРУТЮНЯНЦА. :'., . ’ Важке, граждани, пішло життя... І важке пішло, і складне пішло життя... І найгірше в тому житті те, що дедалі воно, життя оте навісне, все складнішає... Голова замакітрюється, схиляється на руки, і в голові тій по борознах великого мозку плазують думки опецькуваті: Що робити? Що робити, бо ловить сильно почали... Як хапонув, так і впіймали... І чи ти скарбник, чи ти агент, чи ти зав-хоз, чи ти зампред, чи сам пред все одно: не милують!.. чи хапонув ти скарбові гроші, чи артільні, професійні все одно: не милують!.. чи хапонув ти гроші через «скрутний матеріальний стан», чи пішли вони на «беньке-ти», чи, «влекомий» найгуманнішими поривами допомогти безпритульним дітям, закатав ти ті гроші в рулетку, або в «залєзку», або проскакав на механічнім чи на живім тоталізаторі, все одно: не милують!.. 1 чи (боже мій, боже мій) мав ти революційні заслуги, чи може потім матимеш, все дно: не милують!.. чи І (о, боже мій! боже мій!) кажуть, що й не милуватимуть! Кажуть, що не милуватимуть навіть і в тих випадках, коли ви заприсягатиметесь на суді, що хоч ви, мовляв, і не маєте особливих заслуг перед революцією, але почуваєте, що на випадок наступу світової контрреволюції ви Гінденбурга самі в полон візьмете... Ні на що не надійтеся... І коли стоїте перед судом, не кажіть: Простіть мене, граждани судді, я Перекоп сам візьму! Не помилують! Життя дуже складне пішло... Пропали ті прекрасні часи, коли були прекрасні посади, де «підлататься» можна було!.. Пропала «підлатка»!.. І висунуло навісне життя божевільну альтернативу: Або не Єдине, що присоромити чила» у пророка Мусія його восьмий заповіт: Не крадь! Тільки навряд чи засоромиться! хапай! Або тебе схоплять! залишилося всім хапунам, це радянську владу, що вона «пози- »» В просторім, пишнім кабінеті Сидить, надувся, мов чаклун. Як у мутній воді, в паркеті Відбивсь товариш Балакун. Підніме трубку телефонну: Агов, Іркутськ! Алло це ти? Прошу пісочку три вагони До нас…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"