Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1959 №16 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1959 / № 16 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1959 №16 Сторінка 3. Він живе, відгородившись од світу. Він ніде не працює. Він дивиться на весь світ спідлоба. Курка, що має нещастя забігти на його територію, вже ніколи не повернеться на свою. Спокій його береже велетенський собака. Коли б він міг, то звів би тин до неба і від- окремився б від людей ровами-безоднями. Образити людину для нього звична, буденна справа, зробити їй боляче насолода. Наць- кувати на чужу дитину чи на жінку собаку спорт. Лайка й прокльони це його музика. «І чого це, скаже читач, прийшла ко- мусь у голову фантазія вміщувати у «Перці» а і оповідання про викопну істоту? Час дії цього оповідання, певне, минуле сторіччя...» А критики в один голос вигукнуть: «Нетипово! Де це автор такого типа підгледів?» Погоджуємось і з читачами і з суворими критиками. Істота, про яку йдеться, дійсно викопна і таких істот значно приємніше не відкопувати, а, хай пробачать нам археологи, зовсім навпаки. Щодо типовості, то критики теж мають абсолютну рацію тип нетиповий. Рік від року, на щастя, таких типів відшукувати все важче і важче. І все ж таки, дивись, десь і виткнеться такий, що й сам не живе й іншим не дає. Час дії сьогодні, місце дії околиця Києва, Караваєві дачі, вули- ця Гаражна, № 3. Сама дія описана вище. Залишається сказати, хто діяв. А діяв і, на жаль, продовжує діяти в тому ж плані громадянин Лук’янець Євген Ісакович, людина сумнівної репутації і без ніяких занять. Чим займається Лук’янець у перерві між биттям сусідів і лайками невідомо. З чого живе теж невідомо. Відомо тільки, що від нього немає життя іншим. Додати більше нічого. Сказано все. Решту повинні доказати товариші з 14-го відділення міліції міста Києва, які колекціонують заяви сусідів про дії Лук’янця і відмовчуються. листок і листя Чорна хмара впала на діброви Білогірського лісгоспу, Кримської області. Страшний ворог «зеленого друга» листовійка трощить листя, і осипається воно на землю. Наче пожежа пройшла над сотнями гектарів лісу. Листовійка почуває себе так, ніби немає на світі хімії з її могутнім арсеналом отрутохімікатів. Знахабніла листовійка. А де ж друзі «зеленого друга»? Друзі пізнаються в біді... Біда прийшла, але друзі на допомогу не прийшли. Потрібно було лише 27 вати 2.100 гектарів лісу. тонн хімікатів, щоб вряту- Тепер, коли вітер поніс понівечене листовійкою листя, директор Білогірського лісгоспу Василь Павлович Єфи- 31 менко з гіркотою перегортає паперові листочки.…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"