ГУМОР І САТИРА

Перець 1959 №24 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1959 / № 24 / Сторінка № 5

Перець 1959 №24 Сторінка 5. майданчик зу а. "’г’ТГрХ а- " дач Тгоніа до майданчика. даЛЬ мЄгонМИ*аа подачу Мо’ро’3' Вац лМм о алЄї Н3 м янсьИког уВІ цЛ ц0 начальник 3 апізницІ рЧЕнНО. ..ИИК станції виска --- Начальний аки ОАОШЕННЯ міново привчи а, Одеської з II Р О К .1 У Б II - II Е Д О Б У Д II Т Л Г Р II Ц Я - Я О «1 О Д Ц Я (ЗА ЛИСТАМИ Хто про що, би. Бо інакше ............. ... не старі, дореволюційні часи, коли люди жили, як лрийдеться-дове-деться. Що в ті часи молодь робила? Згадаємо... Спустився над селом тихий літній вечір... І враз над садами-лева-дами покотилося дзвінке: Пе-ре-дай ка-нат че-ре-з двадцять ха-а-т! А з другого кінця бас загув: На ко-то-рру? На дя-дь-ко-ву Де-ми-до-ву-у! От вам і радіоперекличка. А десь так опівночі гурток фізкультурників починає свою роботу. Стараються хлопці, аж сопуть. Заскочили вони на подвір'я дядька Якима (а стомленого денною працею Якима І гарматним пострілом не розбудиш!), розібрали воза та й потягли частини з нього на хату. А потім воза склали і над димарем поставили. Ще й дишля встромили і шлеї на нього повісили. Вранці господар на все село лементує: «Воза вкрадено!» А віз на небо поїхав... Он які самодіяльні художества вироблялися! І не дивно: такі часи були. Але, скажіть на милість, що воно за причина: ще й зараз подекуди до культурно-освітньої роботи так ставляться, що молоді, скажімо, одне залишається гукати «подай канат...» а ми знову про клуне можна. Це ж вам ЗЕЛО ВЕСЕЛО НАХЛІБНИКИ Мал. В ЛИТВИНЕНКА ЧИТАЧІВ) об тамтешнього на тих робо-давно сказана степу й Але ж керівники колгоспу ім Калініна тяг схожі, про яких но: «Чхали-чхали та заночували»... Палац культури рік тому збудо- вано, а й досі у ньому людських голосів не чути, бо всередині приміщення нічого не зроблено, не обладнано. Та й зовні сумненька картина: приміщення не побілили, не огородили. Має втіху лише худоба, боки об стіни чухаючи. про Он як у селі Максимівці вийшло. Палац культури є, а культурно-освітню роботу ніде проводити. Що ж тоді молоді робити? Брати вночі гусеничного трактора та на хату тягти? Але ж трактор не віз, як ти його на димаря випреш? Старий літописець, залишаючи для потомків опис найважливіших подій, які відбувалися в році 1959-му у Снятині, написав би: «У цьому славному граді 5 червня зело весело було, а потім смута пішла, понеже...» Ех, не з нашими скромними силами братися до опису подій у стилі літопису, а тому розкажемо все просто І нелукаво. Того чудового літнього дня У МІСТІ Снятині на Станіславщині відкрили літній кінотеатр. Треба було цю подію відзначити, бо ж не кожного дня у місті відкриваються культурні заклади. А як відзначити? Адже треба щось таке зробити, щоб для душі й тіла приємно було. Звичайно, найкраще бенкетик влаштувати. А де ж його провести? Нічого довго думати: по сусідству з міським парком, у якому кінотеатр поставили, лежить садорозсадник. Кращого місця годі й шукати. Треті на високий паркан полізли, а за тим парканом, як на зло, заготконтора райспоживспілки ящики з яйцями поставила. Е. що на ті яйця дивитися, коли у спину пече! Почали плигати на ящики Яєчня утворилася, як Каховське море. Соли та їж біда тільки, що ніколи... Примчали пожежники, а води ні краплі. Отут і проявив героїзм директор комунальних підприємств Пальчик, який у паніку не вдарився, не втік, а залишився боротися з стихією. Вода юринда! закричав він. Гасіть горілкою! Ні, горілка на похмілля нам буде. Пивом заливайте! Гасіть пивом, чорти вашій матері! А треба сказати, що той Пальчик сам же вивів з ладу водогін міста. Тому він так і старався. Довелося пожежникам податися до річки, щоб там набрати води пожежу гасити і Пальчикові остудити. Літо тепле, все підсохло, , горить, аж гуде! Викликали на допомогу пожежну команду з сусіднього Заболотівського району. Тая команда на крилах летіла 21 кілометр за Спільними голову сарай вс в *о ** г а 4Л лед- Мал. В. ЗЕЛІНСЬКОГО Мал. С ГЕРАСИМЧУКА Я. ГРОХА. Мал Л БОЙКА ЩО голо-Жовтня» Дехто шука-сухою Су-ДІ- Л. ПРОКОПЧУЙ. Чимало, повторюємо, вже писалося про клуби та їхню роботу. І ще писати доводиться, доки всі не зрозуміють що в наш час єдиним хлібом живе чоловік. селі Демидівці, Кремен-району на Полтавщині, розваги придумали, що "Зе Мал. 3. ТОЛКАЧОВА приймаємо від колгоспів гречану, пшоняну, перлову крупу та інші продукти в необмеженій…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"