Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1960 №22 Сторінка 5

Перець 1960 №22 Сторінка 5. Я ВИВЧАЮ ТЕОРІЮ СУЧАСНОГО МЕБЛЮВАННЯ V ПЕРЕХІД ВІД ТЕОРІЇ ДО ТАХТИ, ЯКУ ВАЖКО В ХАТУ ВТЯГТИ 1 е . Можете, друзі, мене привітати: переселився і я в нову хату. В хорошім районі, в новому будинку одержав квартиру, ну просто картинка! І так мені весело, добре було, що зразу на вірші мене потягло. А далі пішла звичайна буденна проза. До нової хати не хотілося старі меблі пхати. І вирішив я обставитись по-новому. У такому делікатному ділі, як вибір нових меблів, обов’язково треба задитись з дружиною. Інакше можна дров нарубати. А тут, як на гріх, Іерчиха моя поїхала до сестри в гості. Мала ось-ось повернутися, але на мене напала така нетерплячка, що вирішив я сам, на свій страх і риск, меблювати квартиру. Отут і обступили мене думки: які меблі купувати, як їх розставляти, щоб було і гарно, й зручно, і не дуже дорого. Радився з жіпка-ми-сусідками, але так до істини і не докопався. Одна радила так, друга інак. Недарма колись казали: скільки баб стільки й рад... І згадав я, що в кожному ділі найкращий друг і порадник книга. Дістав я книжку про те, як треба кімнати обставляти, щоб було і гарно, і затишно, і не старомодно. Ну й книжка, скажу я вам! Що сторінка то й нова картинка. А на картинках меблі на різні смаки, на різні фасони. Тут тобі і однокімнатні, і двокімнатні набори, і секційні, і щитові меблі, набори для кухні і для дитячої кімнати. І все це для малометражних квартир, саме те, що мені треба. Схопив я ту книжку і подався до найближчої мебльової крамниці. Показую продавцеві картинку отакі мені меблі, будь ласка! Подивився продавець, скривився, як середа на п’ятницю, та й каже: У нас таких не буває. А де ж їх шукати? питаю. Там і шукайте, де їх малювали. Може, до інших магазинів заглянути? Не раджу й ноги бити. Там те ж саме, що і в нас... А що ж у вас є? О, вигукнув продавець, вибір у нас великий! Ви тахту шу-і виробництва київської артілі «Промме- і подушок складається. Дома каєте? Прошу, ось красуня і бель». Один лише матрац із шести розвернете, ахнете панорама! Я б вам тут мало, магазин малий. Це вам не якась там тонконога секційна, що ото у вашій книзі намальована. І коштує всього-навсього тисячу вісімсот як розвернув, так місця Продовжуємо розмову про дерев'яних собакевичів штамшя -Л «» комбінатом, сервант Нижанковицької мебльової фабрики, односпальне ліжко Львівського та ще й диван чотириполичний. Ой, попогріли чуби хлопці-вантажники, доки покупки в хату запхнули! А мене ж нетерплячка розбирає; як-то воно в хаті стане, меблнового комбінату ВСІ мої який ін- тер’єр вийде, чи буде повна гармонія... Почав я меблі з кутка в куток о горлі пересохло. А гармонії перетягати. Сорочка до спини прилипла, в нема, сумбур замість музики виходить. Окупувала «ліра» півкімнати, і хоч ти караул кричи, нічого коло неї не притулиш. Диван «лірі» заважає, а «ліра» диванові. Мирив їх, не притулиш. Диван «лірі» заважає, а «ліра» диванові. Мирив їх, мирив, упав на «ліру» і заснув. ЧОМУ Я СТАВ КУПЦЕМ ПЕРШОЇ ГІЛЬДІЇ ...І сниться мені, що я вже не я, не Перець, а купець першої гільдії Сисой Титич Обдиралов, і стряслося зі мною велике лихо: дружина моя Фелисата Євлампіївна підсунула з барабанщиком лейб-гвардії гусарського його імператорської личності полку... Прокинувся я серед ночі і вже до самого ранку мені свиняку утекла його імпеоатооської ве- Прокинувся я серед ночі і вже до самого ранку не склепив очей. Тьху ти, напасть! І присниться ж така нісенітниця!.. Наступного вечора зайшов до мене мій новий сусіда, бадьорий ді-дусь-пенсіонер, недавній кур’єр Київського раднаргоспу. Чув я, що ви новими меблями обставилися, дозвольте полюбуватися. Будь ласка, кажу. Оглянув старий кімнату, похитав головою і мугикнув: «М-да!» І так вимовив це «м-да», що у мене по спині мурашки забігали. Побалакали ми про се, про те. А сон з голови не виходить. Я й питаю діда: Пилипе Івановичу, ви бувала людина, скажіть, щоб це могло значити, що мені такий сон приснився? І розказую йому про купчиху, про барабанщика. Посміхнувся у вус Пилип Іванович. А на чому ти спав? питає. На оцій «лірі». То чого ж тоді дивуєшся? Яке ліжко, такі й сни. Хіба ж ти не знаєш, що саме на таких ложах любили почивати після трудів неправедних купці ще до війни з Наполеоном. Ти глянь на неї збоку. Важка, незграбна... З однієї такої тахти можна меблів наробити для цілої кімнати. А яка строката! Розмальована плямами, наче на ній спілі помідори почавили... Все розраховано на міщанський смак. Придивись, вите- V і Так що ж, перебив я балакучого діда, по-вашому виходить, що у нас нових меблів не роблять. Не вірю. Адже наші конструктори меблів навіть на всесоюзній виставці в Черьомупіках були відзначені, їхні зразки там дуже хвалили. На Пилипа Івановича ці слова подіяли, як бензин на вогонь. Що конструктори! Вони багато хорошого напроектували. А от виробничники... Робити зразки на виставку цс для них як попереду танцювати. Такі зразки відчубучують, що самі дивуються. А коли до Такі зразки відчубучують, що самі дивуються. А коли до масового виробництва доходить, тут у них дуже часто не витан-цьовується. І тиць пальцем на мій сервант: Ось тобі маєш, модель нова, нібито й сучасна. А як зроблена? Більше корито меншим накрито весь тобі новий стиль. А ціна така, що одним духом і не вимовиш тисяча триста п’ятдесят карбованців! Або ось оце ліжко, на якому ти сидиш. Теж нібито нова конструкція, зайвих прикрас немає, але яке убозтво! Взяли звичайний в’яний матрац, прибили до нього чотири куряш ніжки, притулили чудесними спинками, оздобленими під дере- в’яний матрац, прибили до нього чотири курячі ніжки, сякі-такі спинки, от тобі й ліжко. А міг би ти, Перче, відпочивати на гарному зручному ліжкові з 1 горіх, а то й під карельську березу... СУМНА ПОВІСТЬ ПРО СПИНКИ, РОЗКАЗАНА КОЛИШНІМ КУР’ЄРОМ, НИНІ ПЕНСІОНЕРОМ ПИЛИПОМ ІВАНОВИЧЕМ «Років тому Київського заводу «Більшовик» чотири тому директор т. Кузнецов М. А. запалився чудесною ідеєю. Дайте мені, пущу десятки тисяч нікельованих ліжок! У Держплані і в раднаргоспі директора на радощах ледве в обіймах не задавили. Сам це бачив. Голубчику ти наш, соколику! Підтримуємо твою ініціативу, дамо тобі спинки, як картинки... 1 заходилися у раднаргоспі радитися та засідати, довго думали-гадали і доручили Білицькому деревообробному комбінатові робити вигукнув він, гарну поліровану спинку, і я ви- Наказом по Станіславському раднаргоспу зобов’язано було Ужгородський фаперно-мебльовий комбінат з комплекту малогабаритних меблів для двокімнатної квартири випускати книжкову полицю-секре-тер. Сімсот отих «полиць» мусили вони відбахкати в цьому році. А відбахкали пшик! скаржиться директор. І все через оту Ні в раднаргоспі. ні в тресті не знали, звідки взяти її. а план по асортименту не виконується... А керуючий трестом «Закарпатліс» т. Грунянський натискує. І тільки десь влітку Жовтневий райпромкомбінат м. Харкова за вказівкою свого раднаргоспу простяг-таки нам руку помочі, дав згоду виготовляти мебльову фурнітуру серії К 58-108. Не встигли ми, як ото кажуть, рукава засукавши, за діло взятися, аж у серпні бах постанова…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"