Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1961 №11 Сторінка 5

Журнал Перець 1961 №11 Сторінка 5. Коли людина гордо і переможно йде вперед, мухи й комарі не можуть її зупинити. Не можуть зупинити, перешкодити, завадити рухатися вперед. Скільки б вони не дзижчали і скільки б вони не пищали. Але їхнє дзижчання, їхні комарині укуси, звичайно, дратують людину. Людині доводиться відмахуватись од них, витрачаючи на ці нерентабельні рухи якусь частку своєї енергії. Не будемо далі заглиблюватися в алегорії, перейдемо відразу до діла. А для цього виїдемо в подорож по славному Донецькому краєві. Поїдемо на Луганщину. Побуваємо у Луганську, у Кадіївці, у Краснодоні. у Ворошиловську. Побуваємо у великих промислових містах і невеликих шахтарських селищах. Погостюємо на Донбасі, щоб подивитися, як живе і працює славне плем’я шахтарів і сталеварів. Добре живе і добре працює. Вугілля йде на-гора, дзвінка сталь ллється у ковші. Але Донбас це край не тільки шахтарів і сталеварів. Донбас це край будівельників. І в будівельників діла хороші! Будують вони не тільки шахти і заводи. Будують вони школи і клуби, їдальні і дитсадки, магазини і театри, і тисячі й тисячі житлових будинків. Хороших будинків, світлих, красивих! Живуть шахтарі в тих будинках, і сталевари живуть, і хіміки живуть, і електрики живуть, і самі будівельники живуть. І ходять у красиві театри, і дітки їхні бавляться в гарних дитсадочках, і обідають вони у просторих світлих їдальнях... І от... Завжди на найцікавішому місці вис-коче «от» або «але». Так і тут. Нам хотілося б ще багато-багато хорошого розповісти про Донбас та про його людей. Але не все на Донбасі заслуговує похвали. І не всі люди... Бо з вини отих самих, шо не заслуговують похвали, на Донбасі розвелось чимало мух і комарів, які заважають людям жити. Мухи ці і комарі дрібні побутові клопоти. Коли у вас стопчеться підбор чи зіпсується пилосос, то це, звичайно, до трагедії не призведе. Ви навіть не заплачете Просто почнете шукати майстрів, з допомогою яких можна позбутися таких не дуже приємних не-зручностей. Шукати таких майстрів на Луганщнні не радимо. У Кадіївці і Ворошиловську ви не знайдете жодного шевського рундучка, де сидів би швець і бадьоро підбивав би черевики. Не знайдете ви також шевської майстерні. Певне, працівники Кадіївської та Ворошиловської міськрад вирішили, що такі прозаїчні комбінати можуть зіпсувати своїм буденним виглядом архітектуру міст. Трохи більше повезло краснодонцям. Біля колгоспного ринку сидять п’ятеро кустарів і жваво сучать дратву. Це монополісти. В їхніх руках зосереджено ремонт взуття всього населення чималенького міста. Державним чи кооперативним майстерням не доводилося конкурувати з цим «приватним сектором», бо таких майстерень ніхто не організовував. У самому обласному центрі, у Луганську, справи не такі вже й погані. Місто з багатотисячним населенням обслуговують дві-тр.и майстерні. Все таки!.. Ми не випадково почали з черевиків. Чере вики треба тримати у повній бойовій готовності і вимагати від них високих експлуатаційних якостей. Черевики треба берегти з двох причин. По-перше, якщо у них одлетить підбор, вам його ніхто не підіб’є, а, по друге, ви ще встигнете порвати черевики, шукаючи в Кадіївці, Ворошиловську чи Краснодоні (про менші міста і селища не будемо навіть згадувати) майстерню, в якій гарантійно могли б полагодити пилосос, холодильник, приймач чи телевізор. Може, десять-п’ягнадцять років тому такі майстерні не були потрібні нікому, але тепер телевізори, холодильники, пилососи міцно ввійшли в побут шахтаря. Це не забавки, не цяцьки, вони йому потрібні, вони скрашують життя йому і його родині. І він, і його родина вже ніколи не примиряться з тим, щоб ці розумні і хороші речі валялися по кутках, вкривалися пилюкою. Про який гарантійний ремонт може йти мова, коли приміщення побутової майстерні по ремонту пральних машин і холодильників у м. Кадіївці…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"