Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1961 №17 Сторінка 4

(Народні усмішки)
Журнал Перець 1961 №17 Сторінка 4 - Народні усмішки. Мал. К. ЗАРУБИ. Громадяни, поручіться за мене, бо я сам за себе не ручуся! ЯК СОЛДАТ «ГОДІ» З’ЇВ Відслужив царський солдат двадцять п’ять років і повертався пішни додому. Зайшов він переночувати до однієї скупої хазяйки. Вона вже лягла спати на печі, а голодному солдатові ніяк не спиться на лаві. От він І питає: Хазяєчко, може у вас попоїсти що-небудь знайдеться? А у неї в печі стояла макітра з варениками і борщ. Та є, каже, у печі борщ та й годі, бери їж. Солдат поїв борщ, а тоді й за вареники узявся. Та й поїв усі до одного. Уранці хазяйка почала лаяти свого постояльця, а він і каже: Та коли б я знав, що то вареники, то нізащо би, я думав, що це добрі зварили. Повідомив в світі не їв ви «годі» такі О. КУРАКСА з м. Києва. ЗАСИПАВСЯ Лихо спіткало мене, куме! Яке? Який же секрет? У хаті стеля завалилася. Та хіба ж це секрет? Аякже. Я наносив на ще кукурудзи з колгоспного а стеля не видержала та й лилась гори-поля, зава-Тільки нікому не кажіть. Повідомив О. МІЩЕНКО з радгоспу «Саханка», Но-воазовського району, Сталінської області. ПРАВДУ СКАЗАВ Скажи мені, хлопчику, куди я зайду цим мостом? Як-то куди? На другий бік! МАЄ НЮХ Ти бачив? Кінь хотів вкусити мене за голову. Має нюх, почув полову. Питається КОРОВЯЧЕ ЯЙЦЕ Селянин приїхав до міста І бачить на вулиці юрбу, одного пана: Прошу пана, що там сталося? А панок хотів покепкувати з селянина та й каже: Що? Корова знесла яйце... Ага! відповідає селянин, з нього буде, напевне, таке теля, як пан... Познайомтеся дяк Євген Кнейчук. Пропозиція мене налякала, Я відчув безпорадність і невпевненість. Досі мені щастило мати справу виключно з такою фейлетонною публікою, як шахраї, хабарники, злодюги, комбінатори, окозамилювачі та інша клієнтура слідчих органів. Але дяки серед усієї цієї нечисті не траплялися. І тому мені ніколи не доводилося дискутувати навіть на загальновідому хрестоматійну тему: скільки бісів та бісиків вміщується на кінчику голки? Дискутувати доводилося, в основному за більш прозаїчною програмою: скільки грошей, видурених у багатьох людей, вміщується в одній приватній кишені? Як бачите, це чітко окреслена і зро- ’ зуміла тема, яка знайшла свій всебічний розвиток у відповідних статтях карного кодексу. Але вагався я безпідставно. Отак знайомишся з Євгеном Яковичем і бачиш, що отут він смиренно вдався до шахраювання, а отут спокусився відвертим окозамилюванням. Старий знайомий! вигукнув я, і на серці полегшало. СТАРИЙ ЗНАЙОМИЙ Євген Якович не одразу почав пропагувати слово боже. Раніше він був відомий миру як хорист Львівського театру опери та балету. Потім влаштувався…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"