Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1962 №08 Сторінка 5

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1962 / № 08 / Сторінка № 5
Журнал Перець 1962 №08 Сторінка 5. 1. Вулицею проїхали урядник і стражник. їхали, позираючи кібцями чи не ховаються під стріхою бунтівні горобці... Люди услід кидали: «Нишпорять, чорти полосаті!..» Волосні чорти полосаті нишпорили неспроста. На них напала директивна біла гарячка: пан пристав утрете скажено по телефону калатав і сто раз гримав, кричав: Йолопи царя небесного! Чого буцегарня порожня? Де ваші окаянні бунтарі-парубки? Хапайте! Хапайте і чобітьми в холодну кутузку Пішли довідатися: як слобідці реагують на події і як від кари урятувати парубків. З розсудливої ради Остапа багатьом парубкам пощастило уникнути кари. У місто на залізницю відбули, там надійні люди переховають. Але двох Максима і Данила волосні пси зцапали. Розправу чинив сам пристав. Нагаєм бив, ногами топтав і шалено репетував: Свинота! Скоти! Ось вам!.. Оце вам!.. Щоб не сміли розглядати, чи в посланика бога на землі єсть пуп чи нема. запихайте. Виконуйте! Приїду, сам перевірю. Цербери повагом трюхали і привченим оком ковзали по дворах. Намічали кого першою чергою грабастати. Раннім ранком, у самий день майовки, гостра новина: у яру найшли пристава у новій уніформі. Лежав засупонений через горло дебеле- Вася Черпак поманив мене пальцем у соняшники. Вася одного віку зі мною. Разом у школу ходили, щиро дружили і нічим не таїлися. Од Васі я вже знав: його рідний брат-залізничник учора прибув з міста з одним товаришем у шкіряній тужурці. На миги я прудкенько побіг, і ми лягли пузом на бадилля. В оцій конспіративній позі я вперше з уст Васі почув майовка... Вася говорив тихенько-тихенько: За ярами, у вербах влаштовують майовку... Зберуться люди у вербах, будуть нові пісні співати, про нове життя розповідати. І отак, зненацька: Сашко! Ти знаєш, оте все, чому вас вчать попи, брехня брехнею. Пани і попи лукаві брехуни! Б’ють та за вуха нас скубуть. На майовці будуть казати: «Годі скубти! Годі за вуха тягти!» Ти підеш? А чого ж!.. З Васею я хоч на небо полечу. Тоді слухай. Нам, хлопчакам, доручають: стати над ярами, і лиш появляться на дорозі оті барбоси урядник і стражник ми починаємо падьпа-дьомкати перепелами. А дівчата, що будуть гуляти біля верб, зачувши «падь-падьом», заспівають «Шумлять верби в кінці греблі...» Зрозумів? Ми тепер з тобою нелегальні... На пристава недарма сказ набіг. Отака зухвалість монаршу підпору, отця духовного, парубки безцеремонно помастили дьогтем. Пастир слобідської церкви сам уліз у каверзливу халепу. Ієрей Ни-кодим у своїй пастирській діяльності живо поєднував теорію з практикою. На стезю православну горнув блудниць виключно на свіжому повітрі у бузині або в дерезі... А ось однієї темної нічки непоправно схибив. Оминаючи власну настанову вдмухувати слово праведне тільки на свіжому повітрі, поперся шукати сьоме ребро на запилене горище. У солом’яний ковчег покірливо здерлася й овечка божа Лукерія. Сільські парубки на горищі й заарканили правдолюбця церковного. Чемно, обережно, яко пастиря духовного, під руки по драбині звели і голенького, тепленького у комору завели. ньким черезсідельником. Спочатку візникові скрутили руки: Говори, кажи, негіднику! Та кажу ж... їхали ми риссю, бо їх благородіє дуже поспішали.…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"